Вперше поглянувши на прізвище центрального захисника київського "Динамо" Євгена Хачеріді, багато хто припускає, що у футболіста є середземноморські коріння. І це справді так. Динамівець наполовину грек за лінією батька. Мати Євгена – українка. За час, проведений у найтитулованішому клубі країни, Женя зарекомендував себе надійним центральним захисником, але часто втрачає над собою контроль, піддається емоціям і сперечається з арбітрами, що шкодить інтересам команди. Має місце й уроджене почуття справедливості. Одного разу йому незаслужено показали жовту картку, після чого він вирвав її в арбітра, викинув і побачив перед собою "червоне світло". Втім, Хачеріді стверджує, що знає про свої недоліки й працює над їхнім усуненням.

Емоції юнака живили

Євген народився й виріс у Мелітополі. Його батько також займався футболом, але не на професійному рівні. Своє майбутнє маленький Женя обрав уже в десять років: "Спочатку часто грав на подвір’ї, відчував, що непогано виходить. Крім того, у місцевій футбольній школі у тренера Станіслава Заброди займався мій товариш. Одного разу він узяв мене з собою на тренування, так я там і залишився". Втім, як такої, футбольної школи в маленькому містечку не було, тренер просто збирав хлопців у визначені дні та проводив тренування.
"Уже з 13-річного віку Хачеріді був дуже помітною фігурою на полі не лише завдяки зросту, а й завдяки своїй грі", – згадує президент мелітопольського "Олкому" Володимир Діденко. "Ми вже тоді практично не сумнівалися, що він буде виступати за команду майстрів". У 17 років він дебютував у другій лізі. За рік президент "Олкома" разом із тренером написав листа до ФФУ на ім'я тодішнього наставника молодіжної збірної країни Олексія Михайличенка з проханням запросити Хачеріді на перегляд. Відповіді не було, проте пізніше, за іронією долі, саме за Михайличенка Євген дебютував у збірній. Але вже в іншій – національній.
Погравши рік у "Олкомі", Хачеріді вирушив в оренду до Запоріжжя, де провів півроку. Але у вищій лізі фактурний захисник так і не зіграв, за півроку повернувшись до Мелітополя. Утім, тут на "велетня" теж не чекали, згадує тодішній тренер команди Іван Марущак. "Хачеріді нікому не був потрібен. Говорили, що він хуліган". Тренер, однак, вирішив довіритися своєму чуттю й вирішив, що називається, поговорити з юнаком по душах. "Я запитав: чи хоче він грати у футбол? Хачеріді подивився мені в очі й сказав, що дуже хоче. Він у капцях був, навіть без бутс, але ми взяли його до автобусу й повезли до Криму. Взуття, щоправда, враховуючи розмір, підібрали з труднощами. Пам'ятаю, з мене всі сміялися, коли я в першому ж поєдинку проти "Севастополя" поставив його до складу. А він так заграв! Почав прогресувати не по днях, а по годинах".
Пізніше, з успіхом завершивши спецкурс підготовки у Віталія Кварцяного у луцькій "Волині", Хачеріді був рекомендований тренером волинян для перегляду в київському "Динамо" і, пройшовши успішно оглядини, підписав контракт із динамівцями в січні 2008 року.

Майстерний, але нервовий

За основу київського "Динамо" Хачеріді дебютував 13 вересня 2008 року в рамках Кубка Україні в матчі проти рідного "Олкома" в Мелітополі (5:0), вийшовши на 56-й хвилині замість румуна Флорина Черната. "Для мене це був особливий матч, все ж таки вдома грав, тому трохи хвилювався. На цю гру приходили батьки, хвалили, казали, що добре зіграв".
10 жовтня 2009 він уперше приміряв футболку збірної України у відбірковому матчі чемпіонату світу 2010 року проти збірної Англії, в якому відіграв усі 90 хвилин (1:0). Сам Хачеріді так пояснює свої успіхи: "Велику роль відіграє довіра тренера. Важливо, виходячи на поле, не думати про те, що якщо погано зіграєш, тебе більше не випустять. Коли є впевненість в тому, що отримаєш шанс і в наступних матчах, грається спокійніше".
На жаль, слабким місцем доволі майстерного захисника є невміння стримувати свої емоції, свідченням чого стала остання календарна гра динамівців у Лізі Європи проти тель-авівського "Маккабі" (3:3), в якій Євгена було вилучено суддею з поля задовго до фінального свистка.
Зараз у Юрія Сьоміна підвищені вимоги до колоритного захисника, адже він бачить у ньому одного з ключових гравців оборони клубу. Сподівається принести користь клубу і сам Євген Хачеріді: "Півтора роки тому він, очевидно, ще побоювався ставити мене, молодого, до складу. Можливо, зараз буде по-іншому". От тільки б йому навчитися перемагати своїх власних "демонів"...

У складі "Динамо" Київ

Володар Суперкубка України 2009, 2011 рр.
Срібний призер чемпіонату України 2010, 2011, 2012 рр.
Фіналіст Кубка України 2011 р.

Збірна України

Кількість ігор: 25

Кількість голів: 3

Учасник Євро-2012

У складі інших клубів                   

Немає

• Коли був маленьким, із зарубіжних команд уболівав за англійський "Манчестер Юнайтед";
• дитиною Євген не був високим. У своєму шкільному класі він займав п'яте-шосте місце за зростом, а витягнувся в 16-17 років;
• в юнацькому віці, пристойно вимахавши, Хачеріді пробував себе в баскетболі, але, за власним зізнанням, робив усе незграбно та швидко зрозумів, що це не його;
• головна вболівальниця в родині Хачеріді – бабуся. Вона завжди дивиться футбол, збирає всі нотатки, вирізки з газет про онука;
• Євген закінчив Мелітопольський державний педагогічний університет за спеціальністю вчитель фізичної культури;
• якщо є два-три вихідних, намагається поїхати додому, до Мелітополя, до рідних. А коли залишається в Києві, любить гуляти містом;
• провів зимову відпустку 2011-го в Об'єднаних Арабських Еміратах.