Профайл

Україна
Олексій Олександрович Михайличенко
Народився: 30 березня 1963
Вік: 56
Місце народження: Київ
Громадянство: Україна
Зріст: 186
Вага: 78
Уклав контракт із "Динамо": 26 вересня 2012

Михайличенко належить до невеликого, але знакового підрозділу динамівців, які народились в Києві, тут почали навчатись футболу, в рідному місті пройшли «футбольні університети», в Києві досягли міжнародного визнання. Як до нього – Каневський, Базилевич, Лобановський, Біба, Мунтян, Бишовець, Блохін, Оніщенко. Як після нього – Шовковський і Шевченко.

Через труднощі до справжньої майстерності

Журналісти часто пишуть, що першим тренером малого Лесика був Анатолій Федорович Бишовець. Це не так. В динамівську школу його прийняв Євген Петрович Колесников – заслужений тренер України, який і досі працює на розвиток клубу і всього українського футболу. Тренер набрав хлопців 1962 року народження, серед яких, завдяки своїм здібностям, опинився і малий Лесик. Малий тому, що був на рік молодший. А в дитячому віці один рік – це ціла прірва. Лише наступного року Бишовець через травми завершив кар’єру футболіста і почав тренерську роботу. Роботу з дітьми. От в цьому дитячому футболі Михайличенко, за його власним зізнанням, і займався у Бишовця з 10 до 17 років. От що написав сам Бишовець про юного Лесика: «під час відбору дітей потрібно визначити за рахунок чого футболіст зможе грати і чи схильний він до навчання. Потім я зрозумів, що найкраща якість Михайличенка – ігрова хитрість. В дитинстві йому було не дуже цікаво просто бити по м’ячу або виконувати передачу. Він сам ускладнював фінти. Олексій не володів особливою швидкістю, він мав перегравати суперника за допомогою нестандартного мислення. В київській школі «Динамо» його можна назвати «гидким каченям» з казки Андерсена. Певні недоліки він компенсував роботою з м’ячем. Неймовірна здатність навчатись допомогла Олексію стати універсальним футболістом. Йому було непросто привчити себе грати в підкатах, звикнути до ігрової дисципліни. Це завжди складно для гравців, які ще розвиваються. А вміння поводитися з м’ячем залишилося у нього до кінця кар’єри.»

Довгий шлях до основи

В дорослу команду рідного клубу Михайличенко потрапив у 1981 році, коли йому було 18. Хоч тренерський штаб і підпускав молодого футболіста до основного складу (про це свідчать золоті медалі 1985 та 1986 років), але повноцінним гравцем «першого ряду» Лобановський побачив його лише через шість довгих сезонів. Причина проста – в тій «команді-зірці» 80-х років конкуренція була на такому високому рівні, про який зараз можна лише мріяти. Чи легко було терпіти Олексію? Ми можемо лише здогадуватись, але від спокуси перейти в московський клуб він ніколи не страждав. Він сподівався і вірив, що зможе проявити себе в рідній команді. Так і сталось. Тричі Михайличенко ставав чемпіоном СРСР, стільки ж разів підіймав над головою Кубок Союзу, двічі завойовував срібло. Його найзірковіший сезон – 1988 року, коли він в складі збірної СРСР під керівництвом Лобановського став віце-чемпіоном Європи, а незабаром в Сеулі також олімпійським чемпіоном. І не просто чемпіоном, а капітаном олімпійської команди. В тому ж сезоні його обрали найкращим футболістом «однієї шостої планети». Олексія було номіновано і на «Золотий м’яч» того року. За підсумками опитування він посів почесне четверте місце, поступившись лише видатному голандському тріо: Гуліту, Райкаарду, ван Бастену. З 1988 до 1990 року Олексій постійно очолював список «33-х найкращих».

Принципи – це принципи

Його запросили до найкращого на той час чемпіонату на континенті та в світі – до італійського. І там в 1991 році Олексій стає чемпіоном. В складі зухвалої«Сампдорії». Зухвалої тому що до трійці «смугастих» грандів Кальчо вона ніколи не входила. Там, в Генуї, була славетна компанія на чолі з тренером Вуядином Бошковим: італійці Манчіні, Віаллі, Верховод, Пальюка, Доссена, Ломбардо, словенець Катанец, бразилець Серезо. Бишовець згадує як в якості головного тренера збірної СРСР спостерігав одного разу за грою Михайличенка в Генуї проти «Інтера». Олексій пробив метрів з сорока і вся оборона мі ланців виявилась не готова до цього. Президент «Сампдорії» Мантовані, який сидів поряд з Анатолієм Федоровичем, тихо прокоментував: «Є речі, які може зробити лише він…».

Але в Італії Олексій не затримався. Як в старому анекдоті: «Скрізь інтриги…».  Він переходить до «Глазго Рейнджерс». Там він не лише стає п’ятиразовим чемпіоном протягом п’яти сезонів і тричі виграє Кубок Шотландії, але і пізнає принципово інший британський футбол. Тоді, на початку 90-х, український незалежний футбол робив свої перші кроки. Збірна України не пройшла відбіркова стадію на чемпіонат світу. Але туди потрапила збірна Росії. Тож декілька відомих українських футболістів змінили паспорти, щоб грати на світовій першості в США. Ніхто не має права їх судити – футбольне життя коротке, а іншої такої нагоди могло вже і не бути. Єдиним, хто відмовився від такої пропозиції був Олексій. Хоч він і в 1990 році через травму плеча пропустив Мундіаль. Але для нього принципи – це принципи.

З Лобановським до останнього дня

Завершив футбольну кар’єру Михайличенко в Глазго, в 1996 році, коли йому було 33. Коли він повернувся до Києва, наставником «Динамо» знову був Лобановський, який запросив його до свого тренерського штабу. Поряд на лаві запасних вони були до останнього трагічного матчу Васильовича в Запоріжжі в травні 2002 року. Саме Михайличенка призначили наступником Метра. Він тренував «Динамо» в 2002-2004 роках. Тренував успішно, вигравши два комплекти золотих медалей і Кубок. Але, як відомо, тренерська лава ніби пательня в пеклі. Після першої серйозної невдачі всі забувають про попередні досягнення. Такою невдачею в «Динамо» для Олексія Олександровича став домашній матч останнього раунду кваліфікації Ліги Чемпіонів проти турецького «Трабзонспору». Тоді кияни грали в груповому турнірі Ліги Чемпіонів майже кожного сезону. Тому після поразки в Києві від турків 1:2 тренер сам подав у відставку.

В 2005-2008 роках він вже тренує молодіжну збірну України. Всі ми, особливо зараз перед Євро, згадуємо 2006 рік, як найуспішніший для нашої національної збірної під керівництвом Олега Блохіна на чемпіонаті світу в Німеччині. Це вірно. Але було б несправедливо не відзначити цей рік, як рік, коли українська молодіжна під керівництвом Михайличенка виборола звання віце-чемпіонів Європи. І ті «молоді» сьогодні є повноправними гравцями національної команди.

В 2008 році Федерація футболу країни підвищує Олексія Олександровича і він стає головним тренером національної збірної. Будемо чесними, далеко не всі вірили в шанси українців вийти з групи, враховуючи таких «монстрів», як англійці на чолі з Фабіо Капелло та хорвати на чолі зі Славеном Білічем. Але команда Михайличенка, вигравши у відбірковому циклі шість матчів, зігравши в нічию в трьох, і програвши лише одного разу, обійшла балкарців на одне очко і вкотре потрапила до плей-офф. В стикових матчах її суперником була Греція. Зігравши в нічию в Афінах 0:0, ми всі покладали надії на матч в Донецьку. Результат зустрічі на «Донбас-Арені» був неочікуваним, безглуздим і прикрим. Пропустивши м’яч на 31-й хвилині, українці так і не змогли переламати сюжет гри. Південна Африка залишилася в наших мріях не лише повторити успіх Мундіалю в Німеччині, а й піднятись в турнірній таблиці. Виконком Федерації прийняв відставку Михайличенка, хоч таке рішення і не зовсім справедливе, адже він програв лише два матчі.

15 серпня 2019 року після тривалого періоду роботи спортивним директором клубу призначений головним тренером «Динамо». 

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: "Підтримайте команду зараз! Це дуже важливо!"

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: "Підтримайте команду зараз! Це дуже важливо!"

Головний тренер "Динамо" Олексій Михайличенко звернувся до вболівальників команди з проханням про підтримку в матчі з "Олімпіком" 24 серпня!

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Зоря» має свій характер та почерк»

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Зоря» має свій характер та почерк»

Півзахисник легендарного складу київського «Динамо» та збірної СРСР 80-х, а нині спортивний директор нашого клубу Олексій Михайличенко оцінив майбутнє протистояння «Динамо» та «Зорі» в рамках 26-го туру чемпіонату України:

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Давайте розділимо разом велику радість»

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Давайте розділимо разом велику радість»

Звернення знаменитого гравця, а потім і тренера нашого клубу Олексія Михайличенка, який зараз працює в клубі в якості спортивного директора, до всіх шанувальників київського «Динамо»:

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «В жодному разі ще не час підбивати підсумки»

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «В жодному разі ще не час підбивати підсумки»

Спортивний директор «Динамо» Олексій Михайличенко погодився підбити підсумки центрального матчу минулого туру для сайту ПЛ.

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Чим більше вихованців нашої школи буде грати в «Динамо», тим сильнішим буде командний дух»

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Чим більше вихованців нашої школи буде грати в «Динамо», тим сильнішим буде командний дух»

Спортивний директор ФК «Динамо» (Київ) Олексій Михайличенко в інтерв’ю клубним медіа підбив підсумки першої частини сезону.

Олексія МИХАЙЛИЧЕНКА нагороджено призом від «Премії Шпакова»

Олексія МИХАЙЛИЧЕНКА нагороджено призом від «Премії Шпакова»

4 грудня відбулося перше вручення «Премії Олександра Шпакова», заснованої колишніми вихованцями легендарного тренера.

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Найголовніше – пам'ятати та допомагати»

Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО: «Найголовніше – пам'ятати та допомагати»

Спортивний директор київського «Динамо» про матч пам'яті Андрія Баля, Валентина Белькевича та Андрія Гусіна:

«Динамо» співчуває родині Михайличенків

«Динамо» співчуває родині Михайличенків

ФК «Динамо» Київ висловлює глибокі співчуття легендарному гравцю та тренеру київського «Динамо», Олімпійському чемпіону, віце-чемпіону Європи, а зараз спортивному директору клубу Олексію Олександровичу Михайличенку в зв’язку з тяжкою втратою – передчасною смертю його батька, Олександра Васильовича Михайличенка.

СПОНСОРИ І ПАРТНЕРИ