Новости

  • 25 мар
  • 16:16
  • 3197 просмотров
печать

Владимир Кличко: «Благодаря Андрею Шевченко сыграл на «Сан-Сиро»

Сегодня легендарный украинский боксер-тяжеловес Владимир Кличко празднует 41-й День рождения!

ФК «Динамо» (Киев) и миллионы поклонников «бело-синих» искренне поздравляет нашего чемпиона с праздником! Приятно отметить, что Владимир является преданным болельщиком «Динамо», о чем он рассказал в одном из последних номеров клубного журнала «Динамо Киев».

- Володимире, розкажіть про свій найяскравіший дитячий футбольний спогад?

- Це, безумовно, проводи з великого футболу Олега Блохіна. 28 червня 1989 року, аншлаг на тоді ще Республіканському стадіоні. Понад 100 тисяч глядачів! Збірна СРСР грає проти збірної світу. Блохін із пов’язкою капітана й 11-м номером перший тайм проводить за СРСР, другий – за суперника. Збірну СРСР очолює Валерій Лобановський, кістяк команди складають футболісти київського «Динамо». На чолі збірної світу – Франц Беккенбауер, із яким ми через роки подружимося. Пригадую, як у другому таймі Олег одягнув воротарський светр та рукавички й став у ворота збірної світу, а бельгійський голкіпер Пфафф у футболці Блохіна побіг уперед. Пам’ятаю, як Блохін забиває гол на 90-й хвилині з пенальті, але майже відразу ж Балтача зрівнює рахунок – і матч завершується бойовою нічиєю 3: 3. Коли Олег ішов з поля, увесь стадіон устав, багато хто навіть плакав. Для мене, 13-річного пацана, це було справжньою подією.

- Декілька років тому ви зіграли в благодійному футбольному матчі, який у Києві на стадіоні «Динамо» проводив Андрій Шевченко. Проти зірок італійської естради ви діяли в захисті. Суперники не ризикували йти в жорсткий стик із чемпіоном світу з боксу?

 - Матч був показовим – травми тут ні до чого. Так що грали ми один проти одного акуратно. Підсумковий рахунок на табло ні на що не впливав. До того ж я не приховую, що не володію великими футбольними талантами. Уявляєте, грав у футбол із 8-9 років, проте так і не навчився, як слід. У тому матчі, пам’ятаю, я діяв у захисті зліва.
Завдяки Андрію, до речі, зіграв і на міланському стадіоні «Сан-Сіро»: стояв у воротах. Не дуже вдало – пропустив чи то три, чи то п’ять м’ячів. Але за ці голи не було соромно. Тим більше ми зібрали на благодійні цілі значну суму – на «Сан-Сіро» був аншлаг.

- Під час низки невдач «Динамо» в українських журналістів був популярним жарт: «Щоб зробити оборону киян непрохідною, у центр захисту потрібно поставити братів Кличків».

 - На рингу я себе почуваю куди впевненіше, ніж на футбольному полі. Утім, власних огріхів футбольної техніки не соромлюся. До футболу я, як і мільйони українців, ставлюся позитивно. Був радий, коли ми з братом стали друзями Євро-2012. Віталій узагалі – посол волонтерської програми УЄФА.

 - Буває, що не можете стримати емоцій на футбольних матчах?

 - Трапляється. Чесно кажучи, з позиції вболівальника іноді розумію фанів, які в запалі допускають не завжди коректні вислови на адресу арбітра або команди-суперниці, а також гіркоту розчарування від поразки улюбленої команди або, навпаки, радість від перемоги. Спорт – це, насамперед, емоції. На футболі завжди багато емоцій. Особливо мене заворожує атмосфера стадіону, коли вболівальники, ставши плечем до плеча, дружно співають гімн.

- У всіх серйозних футбольних клубів є фан-клуби. У вас із Віталієм теж є офіційний фан-клуб. Чим футбольний фан-рух відрізняється від боксерського?

 - Принципових відмінностей немає. Фани – це люди, які живуть спортом: футболом, боксом, легкою атлетикою, хокеєм... Від моїх фанів виходить енергія, яка передається мені під час боїв (аудиторія офіційної сторінки Klitschko в Facebook складає більше ніж 1 700 000 шанувальників – прим. ред.). Я вдячний усім уболівальникам, що приїжджають на мої поєдинки або дивляться їх біля телеекранів.

- Свої бої ви іноді проводите на футбольних стадіонах. У поєдинку з Девідом Хеєм, який відбувся 2 липня 2011 року в Гамбурзі на Imtech-Arena, один із ваших чемпіонських поясів виносила дочка президента «Динамо» Марина Суркіс.

- По-перше, я вдячний Марині за внесок, який вона разом з Ігорем Суркісом зробила в соціальну сферу нашої країни. Винесення чемпіонського пояса на один із моїх боїв був лотом під час дебютного гала-вечора, який організовував фонд Кличків. Так сталося, що його виграла дівчина. У моїй команді були певні забобони. До цього в нас ніколи не було жінки в команді. А тут їй належало вийти у складі команди в ринг та ще й виконати таку відповідальну місію. Але Марина з нею впоралася блискуче.

 - Чи варто в майбутньому чекати, що винесення пояса буде представлено як лот на одному з наступних гала-вечорів вашого фонду?

 - Такий варіант не виключений. Але цілком можливо, що Марина так і залишиться єдиною дівчиною, яка виносила в ринг мій чемпіонський пояс.

  - Чи будуть нові бої на футбольних стадіонах? Свій останній поєдинок на футбольній арені ви провели 7 липня 2012, коли в швейцарському Берні на Stade de Suisse нокаутували американця Тоні Томпсона.

 - Мені б хотілося продовжити цей досвід. Я давно мріяв боксувати на футбольному стадіоні перед такою величезною кількістю глядачів. Ця мрія здійснилася влітку 2009 року (дебютний поєдинок Володимира Кличка на футбольному стадіоні в Гельзенкірхені відвідала 61 тисяча глядачів – прим. ред.).

- Чи не настав час організувати бій на НСК «Олімпійський»?

- Ця арена задовольняє всі вимоги для організації та проведення чемпіонських боїв. НСК «Олімпійський», на якому відбувся фінал Євро-2012, нічим не поступається кращим німецьким стадіонам. Але тут потрібно, аби збіглося кілька складових. Зі свого боку, я можу констатувати, що дуже хочу провести поєдинок у Києві. Напевно, символічно було б провести тут свій прощальний бій.

Материал журнала «Динамо Киев»

(публикуется на языке оригинала)

Copyright © FC Dynamo Kyiv

СПОНСОРЫ И ПАРТНЕРЫ