Новости

  • 27 дек
  • 11:02
  • 501 просмотр
печать

Владислав Кучерук: «Равняюсь на Дениса Бойко и Георгия Бущана!»

(публикуется на языке оригинала)

Голкіпер Владислав Кучерук пройшов шлях від академії до першої команди, де чекає свого дебюту. За цей час він устиг стати чемпіоном світу серед 20-річних у складі збірної України. Про те, як працює для досягнення своїх цілей, хто кращий друг у «Динамо» і які мрії надихають на нові звершення, була наша розмова.

- Дуже часто разом із дублем грають футболісти першої команди «Динамо». Це плюс чи мінус?

- І перше, і друге. З одного боку, вони допомагають. З іншого, навіщо нам давати гравців першої команди, коли можемо грати самі?

- Як у «Динамо» працюють із воротарями?

- Дуже цікаво. Денис Бойко й Жора Бущан грають на високому рівні. Вони підказують, підтримують. Тренери сформували систему, за якою ми працюємо. Тренування динамічні. Комунікація між воротарями, як і в усієї команди, чудова. Жартуємо один з одним.

- Наскільки ви готові до конкуренції з воротарями першої команди?

- Мені поки що не дають шансу показати себе. Але якщо дадуть, постараюся ним скористатися. Шанс у першій команді – показник того, що на тебе розраховують, тобі довіряють.

- Які ваші цілі в «Динамо»?

- Стати воротарем першої команди. Це моя головна мета. Намагаюся вчитись у старших партнерів. Більше працюю з Бущаном, слідкую за ним. Він досвідченіший за мене, і мені є чому повчитися.

- Займаєтеся додатково?

- Немає коли. До того ж регулярно викликають до збірної. Тренуюся з першою командою, а граю за дубль. Того, що дають на тренуваннях, цілком вистачає.

 - А як із харчуванням?

- Харчуюся здоровою їжею: м’ясо, салати, овочі… Дозволяю собі трохи солодкого, жирного, мучного – усе в міру. Головне, щоб вага й відсоток жиру були в нормі. Якщо ти професіонал, повинен стежити за цим і себе контролювати.

- Є в когось у команді проблеми з вагою?

- Напевно, у Сідклея (сміється). У всіх інших із цим усе гаразд. Залежить від структури людини: хтось сидить на дієті, а комусь, навпаки, потрібно набрати.

- Коли хтось із воротарів травмувався, не було в голові думки, що це шанс показати себе?

- Було таке. Коли ми поїхали на матч із «Лугано», Бойко травмувався на тренуванні, і залишалося 15 хвилин до гри. Мені тоді сказали перевдягтися. Одразу в голові з’явилася думка, що можу отримати свій шанс. У «Динамо» на всіх позиціях відчувається дух конкуренції, але при цьому ми всі нормально спілкуємося.

- Хто ваш найкращий друг у «Динамо»?

- Миколенко. Можна сказати, що всю динамівську академію пройшов із ним. Ми з Віталієм уже вісім років дружимо. Він мене підтримував, підбадьорював, коли тільки починав тренуватися з першим складом.

- А як з іноземцями?

- Спілкуємося в основному лише з робочих питань. Після тренування сіли в машини – і роз’їхалися. Я сам по собі закритий, і маю вузьке коло друзів. А що стосується іноземців, у тренувальному процесі буває, що вони чогось не розуміють. Іноді це стає причиною непорозумінь на полі.

- Працюєте над цією проблемою?

- Безумовно. Збираємося іноді всією командою. Разом обговорюємо різні питання.

- Чи була у вас розмова з Михайличенком щодо перспектив у «Динамо»?

- Більше розмовляю з тренером воротарів Михайлом Михайловим. Коли прийшов новий тренерський штаб, не всі й не відразу розуміли його вимоги. Але зараз усе налагодилося. Наприклад, був інцидент, пов’язаний із відео FootballHub з емоціями гравців і тренерів під час матчу «Динамо» з «Шахтарем». Ми зібралися всім колективом й обговорили, що сталося. Тобто такі моменти обговорюються.

- Михайличенко більше тактик чи мотиватор?

- І те, і інше. Він може завести команду. Євтушенко й Федоров більше націлені на тактику.

- «Шахтар» змінився за останні роки?

- У них змінюються тренери, а значить, змінюється й гра. Кожен тренер дає щось нове команді. А якщо взяти чемпіонат України в цілому, то він розвивається. Про «Десну» й «Колос» раніше мало хто знав. Зараз команди з амбітними цілями, кожна бореться за високі місця. У турнірі U-21 «Ворскла» й «Олександрія» добре грають.

- Валерій Лобановський казав, що йому не потрібні ремісники, йому треба творчі люди, які будуть отримувати задоволення від футболу. Згодні?

-  Так. Особливо коли граєш за збірну з вогнем у серці та в очах, представляючи Україну. У матчах із «Шахтарем» неймовірний запал. З такими сильними командами навіть легше грати, а від слабких не знаєш, чого очікувати, у них є свої «темні конячки».

- Динамівська молодь – найсильніша в Україні?

- Думаю, так. Навіть якщо наші хлопці не заграють за «Динамо», вони виступатимуть на високому рівні в інших командах, як Лєднєв у «Зорі», наприклад.

- Як переключаєтесь із «Динамо» на збірну й при цьому поєднуєте кар’єру з особистим життям?

- Коли їздив зі збірною на європейський та світовий фінали, проводив там до трьох тижнів. Повністю поринав у турнір. І після такого занурення потрібно швидко переключитися на клубні справи. А що стосується відпочинку, то його не так багато. Але жити одним футболом – це теж погано. Важливо мати інші сфери реалізації.

- Який найяскравіший футбольний момент для вас?

- Фінальний турнір світової першості U-20 – це щось особливе! Ті емоції ні з чим не порівняти.

- На кого рівняєтесь у грі?

- Рівняюся на Дениса Бойка й Георгія Бущана. Вони дуже досвідчені. Зі світового футболу подобаються Куртуа, Навас, Нойєр, Де Хеа. Захоплююся грою цих воротарів!

- Що надихає?

- Дівчина, батьки... Майбутнє: цілі, амбіції. Мрію грати в топ-клубі й стати чемпіоном світу з національною збірною України.

Эльзара Джапарова, журнал «Динамо Киев» (№5 за октябрь-ноябрь 2019 года)

Не пропустите! Приобрести журнал можно в кассах стадиона «Динамо» имени Валерия Лобановского, у частных распространителей и в Интернет-магазине ФК «Динамо».

СПОНСОРЫ И ПАРТНЕРЫ