Новости

  • 27 янв
  • 11:00
  • 383 просмотра
печать

Найкращий білоруський експорт

До 47-річчя від дня народження Валентина Белькевича.

Він і зараз для білорусів – особливий: найтитулованіший білоруський футболіст в історії, один із завсідників різноманітних символічних збірних і списків найкращих. А в 90-х і 2000-х зусиллями Валентина Белькевича та Олександра Хацкевича київське «Динамо», за яке виступали ці найближчі легіонери, було однією з найпопулярніших команд у Білорусі. Тож що означає колишній капітан нашої команди в історії саме білоруського футболу? Розбираємо, ким був і став Белькевич для батьківщини.

У дорослому футболі дебютував в Україні

Белькевич народився в роддомі неподалік мінського стадіону «Динамо» й виріс у ближньому кварталі, тож нема нічого дивного, що з малих літ не розлучався з м’ячем. Дитячий тренер Михайло Братченя помітив його ще школярем менших класів, коли саме Валік залишався до пізньої пори на майданчику, водячись проти ровесників і відпрацьовуючи удар по воротах.

Відносно інших гравців у дитинстві бувають сумніви, Белькевич же сумнівів не залишав – виділявся вмінням «поводитися» з м’ячем, пробити, а головне – віддати пас. Навіть у дитячому футболі, де ніхто не розстається з м’ячем, Валентин міг одним дотиком нагородити передачею товариша й отримував від цього задоволення, співставне з голом.

В дорослому футболі 18-річний Белькевич дебютував саме в Україні. Житомирське «Полісся» дійшло до 1/16 фіналу Кубка СРСР, вибивши дві білоруські команди – «Динамо» (Брест) і «Хімік» (Гродно). Тож на початку вересня 1991 року в Житомир завітало мінське «Динамо». В присутності 15 тисяч вболівальників результат зробив саме юний дебютант: на 7 хвилині Белькевич з центру відпасував наліво, звідки Кушнір відкрив рахунок, а на 50-й отримав пас від Чернявського й прицільним ударом з району лівого кута штрафного майданчика забив з рикошетом від поперечини. Матч завершився 2:2, мінчани пройшли далі лише за правилом виїзного голу.

Вже 18 жовтня Белькевич дебютував у вищій лізі СРСР, вийшовши на заміну в Москві в матчі з ЦСКА. Його команда програла майбутнім чемпіонам – 1:3. Загалом, у союзній лізі юніор встиг зіграти двічі.

Найяскравіша зірка білоруського суверену

З настанням незалежності Білорусі мінське «Динамо» залишилося грати в суверенному чемпіонаті. Та чудова команда, тим не менш, лише з 1-очковою перевагою обігнала могилівців і виграла перший сезон «Вишейшої ліги».

Надалі динамівці Мінська п’ять разів поспіль вигравали золоті медалі, а в двох останніх своїх повних сезонах Валентин Белькевич здобував звання найкращого гравця чемпіонату. А в збірній Білорусі Валентин дебютував 28 жовтня 1992 року – також проти України! Той мінський матч завершився внічию 1:1, і став першим в історії для білоруської збірної.

За інформацією журналу білоруської асоціації футболу «Большой футбол», Белькевич став і залишається найкращим молодим асистентом у віці до 23 років: у 126 матчах він записав на свій рахунок 53 результативних передачі (107 очок за системою «Гол+пас» – ще 54 голи) у національному чемпіонаті.

Нічого дивного, що при таких особистих показниках Белькевич був на радарі у зарубіжних клубів. Ним цікавилися москвичі, а ще Едуард Малофєєв кликав у тюменське «Динамо-Газовик», мріючи посилити свою нову команду за рахунок вихованців рідного, по суті, клубу. Цікавився «Реал Сосьєдад», але його скаути не ризикнули запрошувати гравця із нового, маловідомого чемпіонату. А найкрутішим інтересом був «Лаціо» – римський клуб всерйоз «вів» Валентина, але переходу завадила допінгова дискваліфікація.

Як жаль, що він встиг так мало…

Свій один із найкращих матчів за мінчан Белькевич провів проти київського «Динамо». Перед заключним туром групового турніру Кубка співдружності у киян і мінчан було по 6 очок, тож білоруська команда вийшла на гру з величезним налаштуванням. Валентин і віддавав, і пробивав – міг забивати сам, натомість, пасом п’ятою розпочав комбінацію, яку втілили в гол перед самою перервою брати Маковські, а в другому таймі став співавтором ще одного голу. «Найкращий у складі суперників – Валентин Белькевич», – писала газета «Команда».

Нема нічого дивного, що Белькевич, Хацкевич і брати Маковські вже невдовзі опинилися в Києві. Що було далі – загальновідомо. Додамо, що для своєї країни Валентин Белькевич завжди залишався доступним і відповідальним. У 56 матчах забив 10 м’ячів. У п’яти матчах проти української збірної Белькевич забив два м’ячі – ніхто з білорусів не зміг більше.

СПОНСОРЫ И ПАРТНЕРЫ