• 13 груд 2019
  • 16:00

Ветерани «Динамо» та «Карпат» зіграли в пам’ять про Андрія Гусіна

11 грудня видатному футболісту київського «Динамо» та збірної України, а пізніше перспективному тренеру Андрію Гусіну виповнилося би 47 років.

Його життя трагічно обірвалося 17 вересня 2014 року на автодромі «Чайка».

Уже більше п’яти років із нами немає цієї світлої людини і справжнього друга, але пам'ять про нього живе, свідченням чого став чудово проведений матч, участь у якому взяли головні команди в кар'єрі Андрія – ветерани ФК «Динамо» (Київ та ветерани ФК «Карпати» (Львів) 90-х-2000-х років.

У п’ятницю учасники зібралися в манежі динамівської бази в Кончі-Заспі, щоб зіграти товариську зустріч, присвячену пам’яті їхнього екс-партнера Андрія Гусіна.

Організаторами турніру виступили ФК «Динамо» (Київ), батьки Андрія – Валентина Василівна і Леонід Володимирович та дружина Христина. Вони прийшли разом із донькою Андрія Леонідовича – Анастасією.

У складі команд було вдосталь зоряних імен. Під динамівськими кольорами в зустрічі взяли участь Віталій Рева, Сергій Беженар, Владислав Ващук, Юрій Грицина, Юрій Дмитрулін, Василь Кардаш, Ігор Костюк, Віктор Мороз, Сергій Процюк, Сергій Федоров, Олександр Хацкевич, Максим Шацьких, Іван Яремчук. Також «біло-сині» футболки одягли сини Андрія Гусіна – Андрій та Іван. Тренери команди - ветерани нашого клубу Андрій Біба та Володимир Мунтян.

За «Карпати» вийшли Богдан Стронцицький, Володимир Уштан, Іван Павлюх, Володимир Шеремета, Андрій Сапуга, Володимир Вільчинський, Віталій Шумський, Михайло Гурка, Юрій Гудінов, Андрій Покладок, Олег Гарас, Борис Платонов, Сергій Євглинський, Руслан Донмицак. Тренери – Володимир Журавчак та Олег Бойчишин.

Що й казати, така кількість видатних українських футболістів минулого покоління давно не збиралася на одному полі!

Перед початком зустрічі до присутніх звернувся представник Міністерства культури, молоді і спорту України Геннадій Семенченко, який відзначив, що сім’я Андрія завжди може розраховувати на підтримку держави, ветеран «Динамо» Володимир Мунтян, який звернув увагу, що цей матч пам’яті відбувся якраз у День Святого апостола Андрія. Також учасників привітали екс-партнер Андрія Владислав Ващук та воротар «Карпат» Богдан Стронцицький.

А дала старт грі мама Андрія Гусіна Валентина Василівна:

- Дуже рада всіх вас привітати вас на нашому турнірі, приємно, що ви до нас змогли приїхати і розділити нашу пам’ять про сина, - зазначила вона. - Ви провели багато часу з Андрієм, адже разом починали займатися футболом у «Карпатах», а пізніше продовжували разом грати у складі «Динамо», багатьох із вас я знаю з молодих років, ви самі тренувалися в цьому манежі, а тепер гратимете у пам’ять про мого сина. Разом ви досягали великих успіхів, брали участь у фінальній частині чемпіонату світу. Дітям, які прийшли подивитися цей матч, поспостерігати за грою зірок українського футболу, бажаю успіхів на всіх футбольних полях. А вам, учасникам, - удачі. Не важливо, хто сьогодні переможе, а хто програє, головне – що ми всі сьогодні разом.

Матч вийшов дуже цікавим та багатим на події. Футболісти обох команд грали із завзяттям, задоволенням та азартом, проводячи багатоходові атаки, як у часи своєї ігрової кар’єри. Кілька разів від гола команди рятував каркас воріт. Символічно, що перший м’яч у зустрічі після чудової комбінації забив Андрій Гусін-молодший, а подвоїв перевагу динамівців Ігор Костюк. Проте дуже скоро «Карпати» скоротили відставання в рахунку – стрімку атаку влучним ударом завершив Віталій Шумський. А ще через кілька хвилин рахунок зрівняв Андрій Покладок.

У другому таймі хороші можливості відзначитися мали Андрій та Іван Гусіни, Владислав Ващук, Сергій Федоров, Віктор Мороз та Максим Шацьких. Але гості своїми моментами скористалися краще. Спочатку сильним і невідпорним ударом львів’ян вивів уперед Михайло Гурка. А буквально за кілька хвилин ще один м’яч у порожні ворота забив Юрій Гудінов.

За динамівців щиро уболівала сім’я Андрія Гусіна, яка підтримувала футболістів оплесками та бадьорими вигуками. Але до фінального свистка рахунок більше не змінювався.

Призи та символічні ювілейні медалі з зображенням Андрія Гусіна динамівцям та карпатівцям вручили знамениті ветерани «Динамо» Володимир Мунтян та Андрій Біба, батьки Андрія Гусіна та донька.

Утім, у цьому матчі не було переможців і переможених – усі медалі були золотими. Учасники вшанували пам'ять свого друга і колеги, добрими словами підтримали люблячих батьків і побажали удачі синам.

На завершення команди вишикувалися в центрі поля для церемонії нагородження та загального фото на пам’ять. А приємним сюрпризом стала пісня, яку написав італійський композитор Роберто Руссо, її виконала його дружина – оперна співачка Катерина Руссо. Цікаво, що ця пісня лише вдруге лунала на українській землі.

Про матч пам’яті та свого чоловіка розповіла Христина Гусіна:

- Разом із тим, що Андрій був досить відомою та популярною особистістю, для нас він був, насамперед, хорошим батьком, чудовим чоловіком та надзвичайним сином. Звісно, те, що його немає з нами, – це велика втрата. Здавалося б, п’ять років – це тривалий час, але змиритися все одно дуже важко. Тому періодично ми нагадуємо суспільству про те, яким він був, та плануємо проводити подібні матчі регулярно – хоча б раз на рік. Андрій живий, поки про нього пам’ятають. Зіграти товариський матч – це найкращий спосіб ушанувати його пам’ять. Рада, що хлопці відгукнулися, для всіх – привід зустрітися та зібратися разом, адже з цими хлопцями ми разом багато чого пережили. Звісно, у кожного своя доля і свій шлях, але всіх об’єднує команда.

- У складі тієї команди «Динамо», за яку ми з Андрієм грали, на першому місці стояла особистість, - згадує Олександр Головко. - Футболісти, які тоді грали, прагнули досягати максимуму і в спорті, і в житті. Андрій – достойний син своїх батьків, максималіст по життю, тому логічно, що він опинився в «Динамо» та заграв на такому високому рівні. Щоправда, це було зробити не так просто, адже багато футболістів, які пройшли через Валерія Лобановського, не закріпилися в команді. А Андрій чудово проявив себе на тому місці, де було потрібно тренеру, – опорного півзахисника.

Поза футбольним полем він був позитивною людиною, життєрадісним, таким собі сонцем. Він по максимуму брав від долі, жив повним життям. А що стосується професії – це цілеспрямована людина, яка, якщо за щось бралася, доводила справу до кінця.