Новини

  • 02 квіт
  • 12:30
  • 606 переглядів
друк

КВК-1985/1986. «Динамо» – «Дукла» – 3:0. 34 роки перемозі в півфіналі єврокубка! (ФОТО, ВІДЕО)

34 роки тому, 2 квітня 1986 року, київське «Динамо» провело перший матч півфінальної стадії розіграшу Кубка володарів Кубків проти чехословацької «Дукли».

Для «біло-синіх» це був третій півфінал за час виступів на європейській арені – раніше кияни діставалися цієї стадії в тому ж самому Кубку володарів Кубків у сезоні 1974/1975, у підсумку вигравши трофей, а також у Кубку чемпіонів сезону 1976/1977, де поступилися «Борусії» з Менхенгладбаху. Що стосується «Дукли», то пражани вдруге вийшли до півфіналу єврокубку – у сезоні 1966/1967 вони поступилися у Кубку чемпіонів шотландському «Селтику».

На шляху до півфіналу динамівці здолали голландський «Утрехт», румунську «Університатю» з Крайови та віденський «Рапід», загалом забивши 19 м’ячів у шести зустрічах. Особливо ударно підопічні Валерія Лобановського грали вдома, в жодному з матчів не залишивши суперникам шансів («Утрехт» – 4:1, «Університатя» – 3:0, «Рапід» – 5:1). Але якщо на попередніх стадіях кияни незмінно починали двоматчеве протистояння на виїзді, то тепер на них очікував перший поєдинок на домашній арені.

До свого суперника команда Валерія Лобановського поставилася з усією серйозністю. Розуміючи, що таку команду, як «Дукла», неможливо обіграти, діючи на полі в середньому темпі, «біло-сині» увімкнули максимальні швидкості від самого початку гри. Уже на перших хвилинах арбітр мав призначати пенальті за фол проти Заварова у штрафному майданчику, однак лише демонстративно розвів руками. Утім, на 7-й хвилині рахунок таки було відкрито – той же Заваров перехопив м’яча в центрі поля, відправив у прорив Блохіна, Олег обіграв двох захисників та потужно пробив по воротах із лінії штрафного майданчика.

Збавляти оберти не входило у плани динамівців. Трохи пізніше Яковенко, пробиваючи по порожніх воротах, спрямував м’яча зверху на сітку. Тривожний дзвіночок біля наших воріт пролунав, коли Візек вивів до воріт Корейчика, але той не реалізував найкращу для гостей нагоду в матчі. Після цього господарі зробили правильні висновки й більше не дозволили супернику подібних вольностей.

Натомість самі впродовж двох хвилин, з 35-ї до 37-ї, довели рахунок до розгромного. Спочатку після прострілу Блохіна з лівого флангу м’яча у ворота спрямував Заваров, а згодом сам Блохін оформив дубль, замкнувши головою флангову подачу Раца.

«Тренерську установку на гру ми виконали бездоганно. З перших хвилин ми запропонували суперникам такий темп, що на тлі наших пересувань футболісти «Дукли», здавалося, стояли. Будь-яка команда не змогла би стримати в той момент наш атакуючий порив», – згадував Анатолій Дем’яненко.

Досягнувши такої впевненої переваги ще до перерви, у другому таймі важливо було не розслаблятися. Але у Валерія Лобановського й мови не могло бути про це. «У перерві матчу я підходив до кожного футболіста й казав на вухо, щоб не чули інші, одне й те саме: «Рахунок 0:0. Нічого не змінюємо в тактичних побудовах. Рахунок 0:0. Увага й ще раз увага! У жодному разі не пропустити. Як і раніше, чергуємо пресинг та вибухи з паузами та спокійною грою». А перед тим, як команда пішла на другий тайм, я ще раз сказав це всім», – поділився Валерій Лобановський своїм секретом після гри.

Футболісти дослухалися до свого тренера та вийшли на другу 45-хвилинку з не меншою зарядженістю. Після прострілу Дем'яненка міг забити Бєланов – йому завадив воротар. Вдало діяв Костельник і надалі: під поперечиною дістав м'яча після удару Заварова, прийняв на себе удар Раца впритул, також перевів на кутовий ще один удар Заварова. А коли Євтушенко, розігравши стінку з Рацем, вискочив із воротарем віч-на-віч, то відвів небезпечний удар у поперечину та встигнув зреагувати на повторний удар головою. Однак величезне бажання забити також зіграло з киянами злий жарт – гравці поспішали в завершальній стадії, тож ще було змарновано кілька перспективних нагод.

Гості, у свою чергу, організували дві контратаки, які цілком могли завершуватися голами, але, на щастя, Чанов із оборонцями змогли захистити свої ворота та в підсумку забезпечити собі комфортну перевагу перед матчем-відповіддю.

«Наша команда повністю виконала основний план на гру – діяти по всьому полю якомога швидше. Щоправда, по частині реалізації гольових моментів не всі наші гравці виявилися на висоті, інакше результат міг бути ще більш значним», – незважаючи на рахунок, Валерій Лобановський не був абсолютно задоволений підсумком гри. Однак за два тижні «біло-сині» зіграють у Празі внічию (1:1) та вдруге у своїй історії вийдуть до фіналу Кубка володарів Кубків.

Кубок володарів Кубків 1985/1986, 1/2 фіналу, перший матч

«Динамо» (Київ, Україна) – «Дукла» (Прага, Чехословаччина) – 3:0

2 квітня 1986 року. Київ, Республіканський стадіон, 100 000 глядачів.

«Динамо»: Чанов, Безсонов, Балтача, О.Кузнєцов, Дем’яненко, Рац, Яковенко, Яремчук, Заваров, Бєланов, Блохін (Євтушенко, 73).

«Дукла»: Костельник, Бажант, Новак, Фіала, Рада, Пелц, Візек, Лаушман, Корейчик, Кршиж, Лухови (Біттенгель, 66).

Голи: Блохін (7, 37), Заваров (35).

Попереджені: Безсонов — Візек, Новак.

СПОНСОРИ І ПАРТНЕРИ