Новини

  • 22 лист
  • 07:00
  • 1654 перегляда
друк

Ігор Суркіс: “Вірте в “Динамо”!”

Сьогодні президенту “Динамо” Ігорю Суркісу виповнюється 61 рік. Напередодні свого дня народження керівник “Динамо” дав інтерв'ю офіційному сайту клубу. ­

- Легендарний Франц Беккенбауер досить рано завершив кар'єру тренера, мотивуючи це постійними стресами. Але роль президента клубу не принесла йому спокою, і згодом він також говорив про тиск, стрес і безліч годин, відданих цій роботі. Для вас діяльність на посту президента “Динамо” (Київ) — це стрес або задоволення?

- Відразу скажу, що це дуже важка робота, і точно не задоволення, як може здатися з боку. Я став президентом “Динамо” 2002-го року і займаюся розвитком клубу і рішенням проблем “Динамо” вже 17 років. А це нерви, стрес і сиве волосся. Тож здоров'я точно не додалося. Пост президента футбольного клубу такого калібру, як “Динамо”, — це складна і здебільшого невдячна робота. Певні речі залишаються невидимими для вболівальників, і далеко не завжди висновки про досягнення або помилки клубу (і мої особисті) робляться з огляду на реальну ситуацію.

- Де в ієрархії футбольних клубів Європи ви бачите “Динамо”, зважаючи на реалії та об'єктивні чинники сьогодення?

- З огляду на всі реалії, мені дуже хочеться, щоб “Динамо” показувало футбол, який буде подобатися вболівальникам команди. А які місця або досягнення в нас будуть у єврокубках — багато в чому залежатиме від ситуації в країні. Це не умовний, а реальний взаємозв'язок.

Якщо буде мир, стабільність і умови для розвитку команди, то “Динамо” буде ставати сильнішим. Це взаємопов'язані речі. Коли в країні нестабільність, коли йде війна, коли багато людей просто думають про виживання в цей час, то футбол відходить на другий план. Це стосується не лише вболівальників, але і самих гравців, зокрема і тих, хто не має бажання переходити в нашу лігу.

Згадайте, який у нас був чемпіонат 7-8 років тому! За інтригою ми не поступалися багатьом сильним європейським лігам. В Україні було 4 команди ( “Динамо”, “Шахтар”, “Дніпро”, “Металіст”), які боролися за перше місце. Навіть у деяких топ-чемпіонатах Європи такої інтриги немає. Наприклад, у Франції домінує ПСЖ, в Італії домінує “Ювентус”, там по суті немає питань про те, хто займе перше місце.

Мій ідеал нинішнього “Динамо” — це якомога більше своїх вихованців і молодих українців в основі. Щоб вони якомога краще заявили про себе, як це зробив, наприклад, Попов. Дуже сподіваюся і вірю, що проявлять себе на серйозному рівні Цитаїшвілі, Булеца, Супряга та інші наші таланти.

Якщо ці гравці не зупиняться у своєму професійному розвитку, то вони допоможуть реалізувати потенціал команди, поліпшити якість футболу, підняти інтерес до гри “Динамо”. Буде якісний футбол — з'являться і результати. І місце “Динамо” в європейській ієрархії помітно покращиться.

- Ви озвучили дві основні проблеми українського футболу: відсутність серйозного рівня конкуренції в чемпіонаті та слабка економічна складова, причому на рівні країни. Без вирішення цих проблем розвиток українського футболу є неможливим у принципі, або є можливості для поліпшення ситуації?

- У професійному футболі є цікава фраза щодо цього: “Можна і при наявності серйозних грошей не зробити сильну команду, а ось без грошей її точно не створити”.

У нашому клубі ситуація досить стабільна, але за фінансовими можливостями ми поступаємося тому ж “Шахтарю”. Усе пізнається в порівнянні, і якщо порівняти бюджети “Динамо” і “Шахтаря” з іншими клубами, то це несумірні величини.

У будь-якому разі власнику “Зорі” Євгену Геллеру, власнику “Олександрії” Сергію Кузьменку можна лише подякувати за те, що вони вкладають гроші у футбол. За те, що втримують клуби на певному рівні, за те, що відстоюють честь України в єврокубках. За те, що б'ються з “Динамо” і “Шахтарем”, намагаючись скласти їм конкуренцію.

І якби власники інших клубів підтяглися б до цього рівня, підтягнули б бюджети і розвивали команди, то в нас був би сильніший чемпіонат. Усе йде від власників і керівників клубів, це їхня філософія і їхнє бажання розвивати своїх “дитят”.

Насамперед треба любити не місце в турнірній таблиці, не ситуативні успіхи, а любити сам футбол. Ось тоді буде розвиток, буде конкуренція і рух уперед. Але ще раз підкреслю: важлива стабільність у країні й в економіці. Поліпшення економічної ситуації в Україні є найважливішим фактором для розвитку професійного футболу.

- Діяльність футбольного клубу “Динамо” (Київ) часто оцінюють лише за результатами першої команди. Наскільки це відповідає реальному стану справ?

- Футбольний клуб “Динамо” (Київ) — це не тільки перша команда. Це велика організація, яка займається не лише професійним футболом. У нас у дитячій школі навчаються сотні хлопчаків, батьки довірили нам своїх дітей, які займаються футболом і здобувають освіту.

Це не просто взаємини клубу і дітей, це більше. Ми вже як хресні батьки для них, і наше головне завдання, щоб вони не просто прагнули до кар'єри футболіста, а, насамперед, стали гідними громадянами і патріотами своєї країни. Клуб працює над майбутнім цих дітей, щоб їхніми головними інтересами в житті були спорт і саморозвиток, а не сигарети і наркотики. Це величезна соціальна відповідальність, ми працюємо з молодим поколінням і формуємо майбутнє нашої країни.

Це з боку здається, що цей процес простий і не вимагає складних рішень. Насправді, це взяті на себе великі зобов'язання педагогічного характеру, це розвиток і становлення особистостей. Професійними гравцями стануть далеко не всі, але стати гідною людиною, порядним чоловіком — це не менш важливо, ніж досягти чогось у футболі. І ми за це відповідаємо!

У нашій школі працюють тренери, які багато років віддали клубу, які працювали з Валерієм Лобановським, які знають, як виховувати молодь. Немає значення, виграють вони перше місце прямо зараз або завтра. Важливо, щоб вони розуміли клубну філософію і прагнули потрапити в першу команду. І такі гравці є вже зараз, я можу назвати багато прізвищ.

У них є чудові приклади. Перед очима шлях, який пройшли Миколенко, Бєсєдін, Циганков, Бурда, Шапаренко. Це гравці першої команди, які дісталися до основи не тільки завдяки своєму таланту, а й працьовитості. І коли на матчі “Динамо” U-19 приходять по 2-3 тисячі вболівальників, то це говорить про те, що людей цікавить футбол і вони хочуть дивитися на молоде, талановите покоління гравців.

І якщо це талановите покоління буде думати тільки про футбол, то багато хто з них можуть заявити про себе на високому професійному рівні. Моя особиста думка — школи інших українських клубів також повинні виховувати якісну молодь навіть у нинішній непростій ситуації.

Яскравий приклад того, що можна навіть у буремні часи досягати серйозних результатів, — це гра і підсумкове місце збірної України у відбірному турнірі Євро-2020. Кризовий час дає можливість для сміливих і результативних рішень. Але при цьому важлива системність роботи, а не просто якісь кроки, розраховані на удачу. Для “Динамо” на першому місці стоїть чітка структурна і системна робота в плані виховання молодих футболістів. Це для нас не гасла і не порожні слова, а реальність.

- Якщо оцінювати роботу клубу по вихованню гравців, то не можна залишити поза увагою присутність футболістів клубної системи в збірних України різних вікових категорій. Для вас це теж оцінка діяльності системи “Динамо”?

- Зрозуміло, тут є про що поговорити. Ми багато років серйозно ставимося до престижу і авторитету українського футболу у світі. Ми готуємо і виховуємо футболістів, які потім представляють нашу країну в збірних різних вікових груп.

Не будемо заглиблюватися в історію, думаю, що всі прекрасно пам'ятають, скільки гравців підготувало “Динамо” для наших збірних. Давайте пройдемося по тому, що є зараз.

Національна збірна України пробилася на чемпіонат Європи. Динамівці постійно представлені в команді, яку очолює вихованець нашого клубу Андрій Шевченко. Віталій Миколенко є основним лівим захисником, Віктор Циганков провів кілька сильних матчів, його відмінний виступ був запорукою ключової перемоги над збірною Сербії.

Свою роль у збірній зіграли Сергій Сидорчук, Володимир Шепелєв, Микита Бурда, Артем Бєсєдін, Віталій Буяльський. Не будемо забувати, що тепер “Динамо” в національній команді представляє і Олександр Караваєв.

Найкращий на сьогодні український форвард Роман Яремчук — це наш вихованець. Так, він у молодому віці покинув “Динамо”, але цей трансфер став для нього важливим кроком для подальшого розвитку. У нас Роман не проходив до складу через серйозну конкуренцію, але клуб не став маринувати його в дублі або надавати якийсь несерйозний ігровий час. Ми пішли назустріч Яремчуку і дали йому можливість розвиватися в іншому місці. Тепер він забиває в національній команді і допоміг їй кваліфікуватися на Євро-2020.

Про Андрія Ярмоленка і говорити багато немає сенсу. Усі прекрасно знають і пам'ятають, скільки сил було докладено клубом до його розвитку і до того, що саме в “Динамо” він виріс зі скромного хлопчини в гравця континентального масштабу.

А успіх збірної U-20? Основу команди, яка виграла чемпіонат світу, склали наші хлопці і гравці “Шахтаря”. І “Динамо”, і донецький клуб працюють над тим, щоб вирощувати якісних футболістів, які приносять успіх нашим збірним командам.

Сергій Булеца, Георгій Цитаїшвілі, Денис Попов, Владислав Супряга — усі вони зіграли важливу роль у перемозі збірної U-20. У будь-який момент міг підмінити Луніна наш Влад Кучерук. Без цих хлопців складно було розраховувати на підсумковий успіх.

Ось зовсім свіжий приклад. Збірна U-19 кваліфікувалася до фінальної частини еліт-раунду чемпіонату Європи. З 15-ти гравців, які взяли участь у перемозі над шведами, семеро представляють “Динамо”, а ще один у нас на контракті, але грає в оренді (Ауссі). Тобто, з 15-ти гравців збірної U-19 8 представляють “Динамо”, і ця команда дає результат!

Динамівці є основою збірної U-21, наші вихованці перемагають зі збірною U-17 і цей процес не зупинити. Виховання талановитої молоді — це один із пріоритетних напрямків розвитку клубу.

Динамівці представлені в усіх вікових категоріях, ми завжди з повагою і розумінням ставилися до того, що треба для збірних України. Ми системно і серйозно підходимо до процесу підготовки гравців, які виступають не лише в “Динамо”, а на рівні збірних захищають спортивну честь України у світі та Європі.

Наш клуб виховує гравців у дусі патріотизму та відданості своїй країні. Вони віддають усі сили, коли грають за збірні, ми завжди йдемо назустріч нашим українським командам, а що отримуємо у відповідь? А у відповідь представники Федерації привласнили собі заслуги і лаври після успіхів наших збірних. У Федерації на повному серйозі вважають, що це вони виховали тих же чемпіонів світу. Що це вони ростили їх із хлоп'ячого віку, лікували їхні травми і вкладали кошти в їхній розвиток.

“Динамо” виховує для збірних України підготовлених і мотивованих гравців, а у відповідь керівників клубу навіть не запрошують на матчі національної команди. Гаразд, не запрошують, можна і по телевізору подивитися. Але після перемоги збірної U-20 на чемпіонаті світу навіть вітання і подяку клубу за підготовлених для команди гравців не надіслати... Але я все розумію, люди дуже зайняті будівництвом футбольних полів. Такими темпами будують, що скоро не можна буде проїхати - всюди будуть одні футбольні поля. Якщо, звичайно, бюджет країни це витримає.

Ми утримуємо інфраструктуру, платимо зарплати гравцям і тренерам, створюємо максимально комфортні умови для прогресу молодих футболістів, які потім прославляють нашу країну на весь спортивний світ, а у відповідь бачимо дріб'язковість і повну відсутність поваги. Люди, які ні копійки не вклали в розвиток футболу в цій країні, а тільки заробили на ньому, уже начепили на себе медальки, виписали собі почесні грамоти, надули щоки і розповідають, яких колосальних зусиль вони доклали для успіхів наших збірних.

Але якщо хтось думає, що ми відповімо такою ж дріб'язковістю і комусь на зло будемо ігнорувати інтереси збірних України — то він помиляється. “Динамо” — це більше, ніж просто футбольний клуб, який переслідує свої інтереси. Ми працюємо не тільки на себе, а на весь український футбол. Ми не просто ростимо гравців для нашої першої команди, а зацікавлені в успіхах наших збірних на міжнародній арені.

Ми продовжимо гнути свою лінію і працювати заради глобальної мети — успіхів і розвитку як “Динамо”, так і всього українського футболу. Навіть в умовах, коли у відповідь не відчуваємо поваги і подяки від тих, хто потім ці успіхи підносить, як свої особисті досягнення, хоча не має до них жодного відношення.

- На вашу думку, рішення КДК УАФ щодо подій у матчі в Харкові — це продовження упередженого ставлення до “Динамо”? Як ви відреагували на цей вердикт із боку КДК?

- Саме коректне слово, яким можна описати те, що відбувається, — це свавілля. Це повне беззаконня з боку національної Асоціації щодо “Динамо” і наших уболівальників.

Рішення КДК УФА знаходиться за межами здорового глузду і логіки. Це важко пояснити з будь-якої точки зору. Посудіть самі: щодо подій матчу “Шахтар” — “Динамо” ведеться розслідування на рівні національної поліції. Наш клуб усіляко сприяє цьому розслідуванню, ми максимально зацікавлені в його результативному завершенні. Зараз слідчі дії тривають, а нас уже покарали за повною програмою.

КДК не тільки “нагородив” нас максимальним штрафом, а й якимось чином придумав проведення домашнього матчу без глядачів. І хто в цій ситуації покараний? Кого КДК по-справжньому покарав? Футбольний клуб “Динамо” (Київ), який послідовно і принципово бореться проти всіх форм дискримінації у футболі? Тисячі наших уболівальників, які регулярно ходять на матчі в Києві та завдяки яким “Динамо” є найбільш відвідуваною командою України?

Я не можу знайти відповіді на ці питання. Їх просто немає! У ситуації, коли треба спільно шукати вихід зі складного становища, коли необхідно виробити єдину стратегію по боротьбі з негативними явищами, нас просто ніхто не чує і не хоче чути.

Ніхто не може виразно пояснити — як можна закривати домашню арену “Динамо” за ймовірні (поки ведеться слідство) порушення на виїзному стадіоні? У чому логіка цього рішення? Чи є подібні прецеденти? Я можу назвати вам приклади, коли за порушення у виїзних матчах карали закриттям виїзного сектора, але зараз ситуацію перевернули з ніг на голову.

Не буду обговорювати фінансову складову цієї справи. Нам не звикати, що за наші штрафи утримується бюрократичний апарат Асоціації, тут для нас немає нічого нового. Я хочу акцентувати увагу на ключовому моменті: для футбольного клубу “Динамо” вболівальники є головною цінністю. Наша команда грає заради них. Вони дають нам сили та емоції. А тут зібралося кілька чиновників, підняли руки вгору і своїм голосуванням — позбавили футбол найголовнішого — глядачів на трибунах. Нехай навіть на один матч.

Це на сто відсотків упереджене рішення проти команди та її вболівальників. Подивіться на трибуни українських стадіонів — вони практично порожні. Замість того, щоб вирішувати цю проблему, УАФ робить усе, щоб на матчі вже взагалі ніхто не ходив. І такими темпами вони свого доб'ються!

Футбольний клуб “Динамо” подасть апеляцію на це рішення і буде битися за право своїх уболівальників підтримувати команду на стадіоні. Це наш обов'язок, і ми зробимо все, щоб фанати “Динамо” не залишилися без гри, а команда не залишилася без їхньої підтримки.

Наш клуб буде відстоювати принципи нульової толерантності до будь-якої дискримінації у футболі. Зокрема позбавлення права вболівальників підтримати улюблену команду, лише тому, що комусь не хочеться слідувати логіці і здоровому глузду.

- Коли ми говоримо про соціальну складову діяльності клубу, то відомо, що “Динамо” бере участь у багатьох добродійних акціях, допомагає воїнам АТО і т.д. Це свідома політика клубу або ситуативне явище?

- За весь час, поки я є президентом “Динамо”, ми постійно брали участь у благодійних акціях і допомагали дітям. Просто не завжди афішували це. Клуб у різний час допомагав різним дитячим програмам, підтримував фонд сліпих, купував слухові апарати для дітей із проблемами слуху, ми багато років підтримуємо фонд допомоги постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС, опікуємося динамівськими футбольними ветеранами, допомагаємо вирішити їхні проблеми зі здоров'ям і ніколи своїх не кидаємо в біді.

Зараз у нашій країні йде війна. І футбольний клуб “Динамо” (Київ) не може відмежовуватися від українського суспільства. Клубна політика і філософія в цьому питанні проста: допомагати нашим воїнам — це обов'язок, а не бажання або небажання “Динамо” щось робити. Ми допомагали, допомагаємо і будемо допомагати тим, хто постраждав під час бойових дій і потребує підтримки. Цей момент навіть не обговорюється, для клубу це честь!

Це не разова акція, це постійна підтримка для поранених, які перебувають у Київському військовому госпіталі. Я особисто і всі структури клубу розуміють значимість допомоги нашим хлопцям, які постраждали в цій війні. Дай Бог, щоб таких потерпілих було все менше і менше.

Ситуація в країні така, що ми не можемо відокремлювати футбол від подій, що відбуваються. Наше прагнення і бажання допомогти людям у такий момент ніяк не залежить від результатів першої команди. “Динамо” — це бренд національного значення, і якщо наш приклад наслідуватимуть інші люди або організації, то це вже буде великий крок уперед.

- “Динамо” багато критикують — і на телебаченні, і в Інтернеті. Є критичні зауваження конструктивного характеру, але є і відверто огульне критиканство, без спроб розібратися в ситуації та без урахування об'єктивних чинників. Наскільки Вас особисто ображають подібні випади? Чи намагаєтеся ви винести корисну інформацію з критики на адресу клубу та команди?

- У “Динамо” є справжні вболівальники. Є люди, які й у спеку, і в холод приходять на стадіон і підтримують команду. Підтримують, коли ми перемагаємо, і коли програємо. Вони розуміють, що відбувається, і своє засмучення не втілюють в образи в бік команди. Безумовно, до думки таких людей я зобов'язаний прислухатися. Як президент “Динамо”, я не маю права ігнорувати конструктивну критику і побажання справжніх фанатів команди.

Але я ніколи не буду слухати тих псевдовболівальників, які не те, щоб на стадіон не ходять, а в принципі майже не дивляться матчі “Динамо”, не хочуть аналізувати ситуацію і нічого не розуміють із того, що відбувається на полі. При цьому вони дають величезну кількість порад, як усе треба виправити і як усе треба організувати.

Якщо клубу важко — так прийдіть і допоможіть. Не порадою в Інтернеті, а чимось конкретним і серйозним. За 25 років, які ми знаходимося в клубі, ще ніхто не прийшов і не сказав: “Давайте я допоможу інвестиціями в клуб”. Або представив конкретну програму дій, а не прості гасла.

Я щодня бачу співробітників клубу, які докладають чимало зусиль, щоб допомагати “Динамо” розвиватися. Ці люди працюють у клубі багато років і роблять усе, щоб “Динамо” рухалося вперед.

Але так само я бачу і колишніх співробітників клубу, які були в нас на перших ролях, а тепер в ефірі “дружніх” телеканалів змагаються, хто болючіше вколе “Динамо” і хто сильніше розкритикує команду, навіть коли є і гра, і результат.

Відверто кажучи, мене всі ці критиканські випади не зачіпають. Мене не хвилюють ці розмови, тому що моя совість абсолютно чиста. Коли ситуація була сприятливою, я робив усе, щоб “Динамо” прогресувало і перемагало. Коли в країну прийшла війна, коли економічна ситуація погіршилася — я робив і роблю все, щоб команда і клуб існували і трималися на високому рівні.

У мене було багато підстав і передумов для того, щоб за часів п'ятого Президента України все кинути і залишити клуб без підтримки. Але ми з партнерами продовжуємо фінансувати “Динамо”, продовжуємо вкладати гроші в розвиток клубу, реалізацію соціальних і благодійних проектів. Наше завдання — це прогрес “Динамо”, це кроки вперед у всіх напрямках. Ми взяли на себе велику відповідальність, причому не лише в спортивному секторі.

- Ви вже багато років дивитеся домашні матчі “Динамо” на трибуні в повній самоті. Чому саме так?

- Я не хочу, щоб мене хтось відволікав, і не хочу нікого “нагородити” своїми нервовими імпульсами. Кожну гру “Динамо”, не має значення рівень турніру або значимість матчу, я пропускаю крізь себе. Я переживаю в собі всі емоції матчу, усе, що відбувається на полі.

Свого часу я безліч матчів провів на лавці запасних “Динамо” поруч із Валерієм Лобановським і хочу сказати, що ось там справжній електричний стілець. Коли ви все бачите в декількох метрах від себе, коли ви живете тим, що відбувається на полі, то і до інфаркту недалеко.

- За 18 років вашого президентства є досягнення “Динамо”, якими ви особливо пишаєтеся або виділяєте?

- Досягнення першої команди або мої особисті досягнення обговорювати не будемо — про це нехай судять уболівальники і журналісти.

Що стосується гордості, то це люди, з якими мені довелося працювати. Той же Андрій Шевченко, якого клуб вчасно продав у “Мілан” і він став одним із найкращих гравців у світі. Той же Андрій Ярмоленко, який 16-річним хлопчиком уклав із “Динамо” контракт ось у цьому самому кабінеті.

Ярмоленко, який прийшов і сказав, що свого часу його вигнали зі школи “Динамо”, але він дав собі слово, що повернеться в команду. І дотримав його! Не образився, не побіг у той же “Шахтар”, який його запрошував, а вчинив у 16-річному віці, як дорослий і розсудливий чоловік. І він виріс у такого чоловіка, у справжнього лідера команди. Зрозуміло, що коли на твоїх очах хлопчаки стають відповідальними і розважливими чоловіками, то це великий привід для гордості. Особливо, якщо в цьому становленні є і твій вклад.

Я можу назвати безліч людей, роботою з якими я пишаюся. У “Динамо” грало і працювало дуже багато гідних людей, гідних професіоналів, які виросли на наших очах, які стали особистостями національного масштабу.

За ці 18 років у нас було багато радісних моментів, були перемоги і титули. Були й негативні моменти, зокрема і з точки зору результату. Але я хочу сказати, що все, що я робив за ці роки, було в інтересах і на благо клубу. Я був чесний перед “Динамо”, чесний перед уболівальниками, вклав душу і роки свого життя, щоб цей клуб розвивався і перемагав. І не лише на футбольному полі.

***

Після завершення інтерв'ю Ігор Суркіс звернувся до вболівальників “Динамо”, закликавши їх не втрачати віру в улюблену команду.

“У “Динамо” треба вірити і не втрачати оптимізму. Ця команда заслуговує на вашу підтримку за будь-яких обставин, за  будь-якого суперника та за будь-якої погоди.

Ваша підтримка, ваша віра в “Динамо” дає нам усім додаткові сили. Гравцям — на полі, а керівництву клубу — в прагненні зробити “Динамо” краще. Ми продовжимо працювати, продовжимо вкладати кошти в розвиток клубу, продовжимо вирощувати молодих талановитих гравців, які принесуть цій команді та вболівальникам великі перемоги.

Усі в клубі сподіваються на те, що в Україні закінчиться війна, що настане пора економічного розвитку, і це благотворно позначиться на ситуації з професійним футболом. Ми чекаємо і віримо в те, що наш чемпіонат знову знайде велику інтригу, що його рівень помітно покращиться.

Нам дуже хочеться, щоб люди повернулися на стадіони і навіть на матчі проти аутсайдерів ходили б десятки тисяч уболівальників команди.

Ми віримо в поліпшення економічної ситуації в країні, віримо, що нинішній Президент зможе закінчити війну і дати можливість для розвитку. Як всієї країни, так і футболу.

Вірте в “Динамо”! Футбол без уболівальників не існує, і ми дуже розраховуємо на вашу підтримку не тільки біля екранів телевізорів. “Динамо” заслуговує на ваші очі і серця на стадіоні, навіть якщо команда переживає не найкращі часи. Вірте в нас, і “Динамо” відповість на це повною самовіддачею і прагненням до перемоги!”.

 

Сьогодні президенту ФК «Динамо» (Київ) Ігорю Суркісу виповнюється 61 рік. Колектив ФК "Динамо" вітає Ігоря Михайловича з Днем народження! Від щирого серця бажаємо президенту клубу міцного здоров'я, великих перемог і підкорення нових вершин!

СПОНСОРИ І ПАРТНЕРИ