Новини

  • 29 бер
  • 21:00
  • 716 переглядів
друк

Георгій Цитаїшвілі: «Читаю книгу з психології і виховую Бандита»

У продовження матеріалів на офіційному клубному сайті про те, чим займаються футболісти під час карантину, пов'язаного з COVID-19, про те, як він проводить час, розповів півзахисник «Динамо» Георгій Цитаїшвілі:

- Карантин проходить нормально, тренуюся за програмою, яку нам дали. Дотримуюся всіх правил самоізоляції, з дому виходжу тільки на пробіжку та зрідка за продуктами. У вільний час дивлюся фільми, серіали, граю в Counter-Strike на комп'ютері, як і інші хлопці, читаю книгу з психології «Ні си», автор Джен Сінсеро. Книга про те, що потрібно вірити в себе, у свої цілі, ідеї і загалом про те, як почуватися впевненіше. У деякі періоди життя вона дуже допомагає.

Також проводжу час із батьками, які зараз у мене гостюють, а також разом із дівчиною гуляємо з собакою - у мене бігль на прізвисько Бандит. Звісно, носимо маски, регулярно миємо руки з милом і дезінфікуємо. Хоча часом здається, що у нас в місті не карантин, а просто звичайні дні: на вулицях багато людей, а на дорогах - затори. Маски було непросто знайти, але дівчина допомогла, і ми забезпечили сім'ю, а дезінфікуючий засіб купив в супермаркеті - забрав останнє, скупив усе, що залишалося. Потім поділився з Миколою Шапаренко та іншими хлопцями, які просили і самі не могли знайти у продажу.

- Чи обговорювали з партнерами ситуацію, що склалася, пов'язану з пандемією COVID-19?

- Із партнерів по команді майже кожен день спілкуюся тільки з Денисом Поповим, рідше - з хлопцями з дубля, з якими разом граємо в Counter-Strike. Звісно, обговорюємо те, що зараз відбувається у нас в країні і в світі, зійшлися на думці, що, хоча в «Динамо» карантин поки до 5-го квітня, швидше за все, до 24-го числа нічого не зміниться, оскільки до цього часу оголошено карантин у всій країні. Неправильно відновлювати чемпіонат, поки ситуація не стабілізувалася, адже футбол - такий вид спорту, в якому задіяно дуже багато людей - більше, ніж 20 або 30 осіб, а це дуже небезпечно. Краще потерпіти і потім грати з уболівальниками.

- Розкажіть докладніше про Бандита, він давно у вас з'явився?

- Приблизно два місяці тому. Я давно хотів собаку, але це дуже відповідальне рішення, враховуючи, що бігль - мисливська порода, і собакою потрібно займатися, тому все чекав слушного моменту. Рік тому у мене з'явилася дівчина, і ми вже разом вирішили завести улюбленця, щоб перевірити, чи зможемо з ним впоратися. Поки виходить, вже навчили Бандита командам «Сидіти», «До мене» і іншим. Хочемо, щоб з ним ще позаймався кінолог, але через карантин доведеться відкласти, тож дресируванням займаємося самі. Собаці чотири місяці - це такий вік, коли він вже проявляє характер і хоче показати, що він головний у домі, але ми йому не дозволяємо цього робити. В іншому він дуже добродушний, з усіма хоче грати. А коли мама жартома поставила однорічну сестру у куток, Бандит почав гавкати і захищати дитину, хоча вони всього лише місяць знайомі. Він не кусається, а тільки грає з нею, і ми навіть не боїмося залишати її з собакою. Не дарма кажуть, що, коли народжується дитина, можна відразу заводити домашнього улюбленця, оскільки у них швидко налагоджується міцний зв'язок, що йде на користь дитині.

- Розкажіть про недавню подорож за кордон, що запам'яталася.

- Власне кажучи, крім Грузії, я ніколи нікуди не їздив. Зараз, коли з'явилася дівчина, звісно, потрібно буде їздити на море (посміхається). Взимку ми разом були в Грузії, я їй там все показав, познайомив з батьками і родичами. Потім ми полетіли у Дубаї - і це була перша країна, в якій я провів відпустку - до цього завжди залишався в Києві і тренувався, а влітку після чемпіонату світу власне і відпустки не було - всього 5-6 днів. Зимовий відпочинок дуже сподобався, коли так перезавантажуватися, працювати дуже легко, добре себе почуваєш і морально, і фізично. Дівчині було цікаво у мене на батьківщині, і мені буде також цікаво познайомитися з її родичами. Її батьки живуть в Києві, а бабуся і дідусь - в селі недалеко від Донецька. Коли буде можливість, обов'язково туди з'їздимо.

Улюблена грузинська страва? Це хінкалі, але я лише наполовину грузин, тому дуже люблю і українську кухню. Наприклад, коли я сумував за борщем, мама на моє прохання його готувала. А хінкалі сподобалися і моїй дівчині. Напевно, у кожної господині є свій рецепт цієї страви, але смачніше, ніж у моєї мами я хінкалі ніде не їв. Правда з ними потрібно бути обережним, адже, якщо багато їсти, можна дуже добре набрати у вазі і повернутися з відпустки із зайвими п'ятьма кілограмами. Я і сам намагаюся стежити за своїм харчуванням, і тато у мене дуже суворий, він сам був футболістом, тому, коли беру зайвий шматочок хліба, відразу засуджуюче на мене дивиться, і я розумію, що краще не варто (посміхається), інакше змусить мене хвилин 40 бігати, щоб скинути зайве. Зараз в цьому плані виручає присутність мами, яка, проживши стільки років з татом, добре розбирається в футболі і чудово знає, що потрібно їсти, а що – ні. Сам я весь час жив на базі, де нам готували, тому, напевно, не зміг би розібратися, як правильно харчуватися. В цілому, я самостійний, але іноді в плані харчування досвіду ще бракує. Хоча проблем із зайвою вагою у мене ніколи не було. Сім'я у мене спортивна, тренуюся я під наглядом тата, тож все чітко і правильно розплановано.

СПОНСОРИ І ПАРТНЕРИ