Новини

  • 05 квіт
  • 11:00
  • 1083 перегляда
друк

Олексій Михайличенко: «Ми не контролюємо гравців, а довіряємо їм»

Головний тренер «Динамо» Олексій Михайличенко в інтерв'ю офіційному сайту клубу розповів про те, як працює перша команда, що змінилося й наскільки нинішня ситуація психологічно вплинула на стан гравців.

- Як влаштована нинішня робота тренерського штабу та футболістів першої команди?

- Насамперед це щоденне телефонне спілкування. Ми регулярно зідзвонюємося з гравцями, дізнаємося їхні новини, плани, настрій. Я би не назвав це контролем. Думаю, що всі чудово розуміють – проконтролювати в цій ситуації їхнє ставлення до справи просто неможливо.

У нас усе будується на нормальних, людських, довірчих стосунках. Ці люди дорогі мені – їхнє здоров'я, настрій, ситуація з рідними мене завжди цікавлять. На цьому етапі між нами немає взаємин «гравці-тренер», тут можна говорити про близьке людське спілкування.

Щодня я спілкуюся з лікарем команди Андрієм Шморгуном, який інформує тренерський штаб про стан здоров'я гравців. Відповідно, наші медики перебувають у постійному контакті з футболістами, у них є всі необхідні дані.

Я регулярно перебуваю на зв'язку з президентом клубу Ігорем Суркісом. Ми розуміємо, у якій ситуації опинився весь світ, не лише наша країна та наш клуб, тому дуже важливо підтримувати один одного по-людськи. Що й відбувається в «Динамо». Відносини з гравцями, керівництвом на цьому етапі виходять за рамки суто професійних – насамперед ми люди, яким необхідні спілкування та підтримка.

Незважаючи на те, що ми не бачимося, тренерський штаб має повну інформацію про стан здоров'я футболістів, про графік їхньої індивідуальної роботи та про те, що відбувається з ними та їхніми сім'ями.

- Ви буваєте на базі або зв'язок із гравцями підтримуєте з дому?

- Я був на базі кілька разів, але не для того, щоб здійснювати тренерський контроль. Наприклад, із сім'єю Піварича поспілкувалися, але на відстані 20-ти метрів.

Ми розробили програму індивідуальної підготовки таким чином, щоб хлопці на базі не перетиналися між собою, а працювали, виходячи з умов «один гравець на одне поле на годину». На базі багато полів, тому це можна втілити, ми дотримуємося всіх запобіжних заходів. У нинішніх умовах до роботи та дотримання безпеки треба підходити дуже й дуже серйозно.

Багатьом нашим гравцям я сказав, що після нинішньої ситуації вони полюблять збори, коли важко, але є бажання й, що найголовніше, можливість повноцінно працювати.

Важливо, що наші гравці проявляють ініціативу, хочуть працювати та взяли участь у розробці графіків індивідуальних занять на базі. Це їхня ініціатива й зона відповідальності, вони професіонали та поводяться відповідно.

- Як ви відчуваєте з розмов із гравцями, вони вже звикли до того, що відбувається, або є психологічні проблеми?

- У нас у команді дорослі хлопці, які розуміють усю ступінь серйозності подій, що відбуваються. У наших розмовах я намагаюся донести, що якщо ми не можемо змінити ситуацію, то маємо змінити своє ставлення до неї.

У нинішніх умовах багато чого, звичного для нас, відходить на другий план. Головне зараз – здоров'я рідних, близьких та своє власне. Все інше відновиться, а в нинішньому житті та роботі треба відштовхуватися від питань безпеки та здоров'я.

- Що робити з чемпіонатом – догравати, завершувати?

- Відверто кажучи, я не знаю, що думають керівники нашого футболу в УАФ та УПЛ. Було очевидно, що чемпіонат варто зупинити або після двох кіл, або потім доведеться догравати повністю, а не затверджувати його підсумки після 23-х турів. Зараз будуть розмови, мовляв, я шукаю собі виправдання. Нічого подібного!

Є ж логіка: якщо ми почали другу частину чемпіонату, то його вже потрібно дограти. На мій погляд, всі пункти регламенту (особисті зустрічі, різниця м'ячів тощо) мають вступати в силу після того, як зіграні всі матчі. З огляду на всі обставини, логічно було взагалі зупинитися після двох кіл, коли всі команди були в рівних умовах, коли були зіграні всі матчі один із одним. І потім приймати рішення, що робити далі.

Так ситуацію бачу я, але розумію, що в інших людей може бути інша логіка.

- Ви спілкувалися з тренерами інших команд стосовно нинішнього стану речей, обмінювалися досвідом підготовки команди в таких умовах?

- Подібного досвіду роботи немає ні в кого. Тому знайти відповідь на це питання неможливо.

Зі свого боку, ми чудово розуміємо, що навіть якщо буде догравання чемпіонату, то для повноцінної підготовки гравців потрібен буде місяць. І я усвідомлюю, що у нас цього часу не буде, а підготовка пройде у прискореному режимі.

Ми вже думаємо над цим, розробляємо спеціальні програми, які дозволять максимально швидко підготувати команду в разі відновлення повноцінного тренувального процесу.

- У тому, що відбувається у світі й у професійному футболі, можна знайти хоч якийсь позитив?

- Знайти серйозний позитив у цьому всьому, звичайно, складно. Але я би відзначив, що в нинішній ситуації ми всі маємо бути ще більш зібраними та організованими. Напевно, ще й більш оптимістичними, ніж зазвичай.

- Як змінився особисто ваш уклад життя? Чим займаєтеся, крім дистанційного спілкування з командою?

- Ми із сім'єю на цей час виїхали з Києва й зараз живемо на дачі в Козині. Особисто для мене порушилося щоденне спілкування, коли погодинно було все розписано в плані роботи. Тепер це замкнутий простір, де непросто все перебудувати під нові реалії.

Тепер більше уваги приділяється книгам, прогулянкам із домашнім улюбленцем лабрадором, перегляду фільмів. У мене є можливість бути на свіжому повітрі, що вже досить непогано.

- Ваші літературні та кінематографічні вподобання?

- Дуже люблю історичну літературу. Мене вразили роботи Едварда Резерфорда, його серія історичних романів «Лондон», «Париж», «Нью-Йорк». Із класичної літератури відзначу Льва Толстого, Антона Чехова, а зараз читаю твір Теодора Драйзера «Геній».

Що стосується фільмів, то, з урахуванням того, які події зараз відбуваються, віддаю перевагу «легким» фільмам, пов'язаним із комедійною тематикою.

СПОНСОРИ І ПАРТНЕРИ