Новини

  • 02 черв
  • 12:10
  • 389 переглядів
друк

Олександр Заваров. Обрані цитати

Легенда "Динамо" Олександр Заваров увійшов до історії клубу, як один із найкращих атакувальних півзахисників. Його блискуче бачення поля, майстерні передачі й удари принесли киянам чимало перемог.

Сьогодні ми згадуємо найцікавіші цитати від динамівського Маестро.

- "З дитинства - скільки себе пам'ятаю, ми допізна ганяли у дворі м'яч. Я збирав молодших хлопців і з ними возився, а згодом і старших уже обігравав - так техніка шліфувалася. Гадаю, найбільше дав мені саме дворовий футбол. Потім мене взяли до футбольної школи, але і після занять у ній я пропадав на вулиці";

- "Життя на Заході розслабляє розміреністю і передбачуваністю. Там люди ставляться один до одного з більшою повагою, а тут як і раніше потрібно підвищувати голос, щоб почули";

- "У Юве за нами їздили 8-9 журналістів, кожен із яких по-своєму оцінював гру команди і кожного футболіста окремо. Керівництво команди і футболісти не завжди погоджувалися з думкою того чи іншого кореспондента. Це нормальне явище. У мене спочатку преса була хорошою і цілком мене влаштовувала. Але за два місяці до закінчення чемпіонату раптом несподівано почалося справжнє цькування. Причому не тільки на мою адресу. Разом зі мною під критику потрапили Барруш, Скіллачі, Казірагі ";

- "Талант потрібен не тільки у футболі. І працьовитість теж потрібна. Потрібно мати голову на плечах. Якщо голова не працює, це дуже складно. Футбол - колективна гра, коли в команді на полі пересуваються одинадцять чоловік і потрібно швидко приймати рішення. Думаю, що працьовитість може допомогти, але з нею великих висот не досягнеш, у порівнянні з гравцем, у якого є і талант ";

- "Марадона один на білому світі, й іншого такого навряд чи ще буде. Може, йому дозволено було трошки більше, ніж іншим. Ну ви ж розумієте, він друг Фіделя Кастро, ходить у футболці із зображенням Че Гевари";

- "Я все-таки думаю, що люди, які дають інтерв'ю в пресі, повинні думати, про що вони говорять, і говорити тільки правду. Бажано розповідати про себе. А не говорити «а ось хтось там щось робив» і так далі. Ми ж уже дорослі люди ";

- "Коли ти цілий тиждень багато говориш, будуєш структуру гри, вивчаєш суперника, пояснюєш кожному гравцеві його функції, то футболісти за 3-4 дні до матчу вже просто знають, що вони повинні робити на полі";

- "Валерій Васильович Лобановський казав, що бачення поля, вміння віддати гострий пас, висока техніка - все це добре. Однак не втомлювався мені нагадувати: "Ти ж на полі не один. Треба грати в колективний футбол ". Словом, мав на увазі, що і диспетчеру необхідно робити те ж, що й іншим: відбирати м'яч, бігати, боротися, брати участь в командних тактичних діях";

- "Перед тим, як футболіста запрошують до київського "Динамо", він проходить глибоке медичне обстеження, після якого і приймається остаточне рішення брати його чи ні. Бувало, технічні хороші хлопці команді не підходили тільки тому, що за природними фізичними даними не витримали б пропонованих в клубі високих навантажень. До мене у лікарів після обстеження питань з приводу функціональних можливостей не було. До речі, запрошувати в київське "Динамо" мене почали ще з 1977 року ";

- "Динамо" вивело мене на такий рівень, про який раніше і мріяти не міг. Валерій Васильович Лобановський розкрив мені абсолютно нові горизонти в розумінні тактики і стратегії футболу. До того ж під його початком я на кілька порядків підвищив фізичні кондиції ";

- "Раніше наперед не загадували, думали: «Та-а-а, без роботи все одно не залишуся, держава потурбується». Відповідно, що хотіли, те й робили. Зараз, мені здається, дозволити собі таку безтурботність футболісти не можуть. Я, між іншим, не проти, щоб молодь розвіялася, повеселилася, але треба знати, з ким і коли, щоб це не заважало індивідуальному прогресу і найголовніше - щоб не шкодило команді ";

- "Андрій Шевченко - найбільш яскравий представник покоління гравців, що виріс у вільній країні. Звичайно, йому було простіше освоїтися на Заході";

- "Раніше індивідуальностей було більше. Глянеш на київське «Динамо» середини 70-х: Мунтян, Колотов, Трошкін, Блохін... Кого не візьми, віртуоз! Їх майстерністю милувалися не тільки в СРСР, а й в Європі, де вони били провідні клуби, і дай Бог нинішнім хлопцям домогтися того, чого ми добилися... ";

- "Дух - це внутрішній настрій. Перше - відданість клубу в ті роки, коли ми грали, тобто переживання за кожного гравця нашого колективу і співпереживання разом із ним за результат. Ти настроюєшся на гру, від тебе йдуть тільки позитивні емоції, в решті решт, це все «спалахувало» і моральні якості та психологія виходили на перший план. Це і називають духом - коли всі люди вірили тренеру і жили однією думкою - виграти все ";

- "Квітка завжди проб'ється, тільки її поливати потрібно, - є таке прислів'я. Довіряти потрібно. Звичайно, коли перед тренером стоїть завдання грати в Лізі Чемпіонів, виграти чемпіонат, йому ніколи чекати, коли підросте молодь, для того щоб її брати і підтягувати" ;

- "Перше в футболі, головне і одне з основних - це колективна оборона і колективна атака. Від цього нікуди не дітися";

- "Спортивні журналісти повинні брати інтерв'ю, повинні показувати. А якщо всі футболісти взагалі замкнутися і не відповідатимуть, то звичайно журналісту залишається писати тільки неподобство якесь. Я думаю, що залежить від характеру і думаю, що, швидше за все, - це добре, що журналісти пишуть про футболістів ";

- "Натуралізацією всіх проблем не вирішиш. Хотілося, щоб грали тільки українці, але ми живемо в Європі. Найголовніше - щоб людина, після закінчення футбольної кар'єри, продовжувала бути українцем, приймала правила нашої країни. А коли гравець отримує паспорт, пограє два роки, а потім поїде до Бразилії або Хорватії, це нічого не дасть ";

- "Кожному тренеру потрібен досвід. Тренер повинен спочатку попрацювати з дітьми, потім з дублюючим складом, потім помічником. Я пройшов усі етапи, я не був лише помічником. Це мені допомогло";

- "Якщо порахувати травми того ж Блохіна, або, наприклад, Безсонова - так на них немає живого місця! Слава богу, що так був розрахований тренувальний процес, що ми зараз усі живі та повноцінні люди. Всі живі-здорові, перенісши такі навантаження, тиск з усіх боків, перш за все, психологічний..."

СПОНСОРИ І ПАРТНЕРИ