ДЮФШ «Динамо»

друк

Олександр ІЩЕНКО: «Турнір у Кореї був найсильнішим з усіх, в яких ми брали участь»

Директор ДЮФШ «Динамо» ім. Валерія Лобановського Олександр Іщенко розповів про виступ академічної групи U-15 на міжнародному турнірі в Кореї, де підопічні Олексія Дроценка посіли 5-е місце.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що динамівська команда вийшла до чвертьфіналу змагань.

- Турнір дуже представницький, не побоюся сказати, що це найсильніший турнір, який у нас був, за весь час моєї роботи керівником динамівської ДЮФШ. І склад учасників, і організація турніру, і обслуговування змагань, суддівство, поля, транспорт, харчування - все це було на найвищому рівні. Жили ми в готелі в горах. Урочисте відкриття турніру проходило за участю представників влади Південної Кореї, словом, до нього була підвищена увага з усіх боків.

Першу гру ми проводили з чемпіоном Австралії, командою «Gold Coast». Ще перед початком поєдинку ми сказали хлопцям ні в якому разі не вплутуватися в силову боротьбу з австралійцями, оскільки зріст майже всіх гравців досягав 1,90 м. Їм не вистачало тільки м'яча для регбі або австралійського футболу (посміхається). Коли побачили їх розминку, закралася думка, що нас просто «зімнуть». Але у нас також були виконавці, у яких антропометричні дані виявилися не гіршими - Боль, Опанасенко, Хацкевич, воротарі, тож ми виглядали гідно, хлопці молодці, протягом усього турніру проявляли себе, як бійці. У підсумку, ми заслужено перемогли австралійців: перший м'яч забив Попов, другий з пенальті Боль, тим самим створивши хороші передумови для подальших успіхів. У результаті, матч закінчився з рахунком 3:1 на нашу користь.

Ми були присутні на тренуваннях японських і корейських команд, зокрема, чемпіона Японії «Aomori Yamada», з яким зіграли внічию 2:2 і чемпіона Кореї FC Seoul, якого обіграли 5:2. Здивував не так зміст тренувальних занять, скільки якість виконання вправ. Наприклад, коли йшла передача на третього з флангу, гравець обов'язково біг на випередження, як то кажуть, «в спину» і замикав дальній кут воротарського майданчика. Але цього замало. Ви собі не уявляєте, яка якість цих передач! З 100 передач 90% - це якісні паси низом, що йдуть від воротаря і до свого партнера. Вони працюють, як автомати! Є вправа, коли гравець б'є «з двійника», по центральній лінії розташовується шість гравців - чотири захисника і два опорних півзахисника. З двійника йде жорстка подача верхом, яка замикається головою з лінії штрафного майданчика. Вони вистрибують, борються, все це проходить із звуковим супроводом. Знову-таки, звертав увагу наших хлопців на їхню якість. Без таких повторень і великої кількості якісного виконання елементів неможливо чогось досягти. До цієї теми ми повернемося з тренерським складом на нараді, будемо вносити необхідні корективи, хоча і так говоримо про це і акцентуємо увагу. Але не дарма кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Наші футболісти побачили, наскільки працьовиті і дисципліновані хлопці з японських і корейських клубів, наскільки вони хочуть працювати. А що нам заважає? У нас заняття вважається високої якості, якщо виходить 40% роботи. Цьому потрібно приділяти увагу, і в цьому напрямку працювати.

У другій грі з командою з Осаки «Aomori Yamada» ми до перерви програвали 0:2, але потім наш досвідчений тренер Олексій Дроценко зумів достукатися до хлопців, пояснити, що соромно так поступатися, і вони змогли переломити хід зустрічі і звести матч внічию 2:2.

Потім у нас була гра на виїзді з корейським «Pohangjecheol». Як я вже говорив, ми жили в горах, а до місця поєдинку потрібно було проїхати 100 км. Можете собі уявити, що значить з висоти близько 2000 метрів спуститися на рівнину. Плюс гра о 9.30 ранку, тобто, виїзд о 7.00, а легкий сніданок взагалі в 6.30. За годину до гри намагалися хлопців хоча б розбудити, оскільки 9.30 за місцевим часом - це 3.30 ранку за нашим. Хоча і розминали їх інтенсивно, гра все одно далася важко, і ми ледве закінчили її внічию 1:1.

Головне, що ні провалили її, оскільки в цей же день о 16.30 у нас був матч з FC Seoul, який було необхідно вигравати, щоб вийти до чвертьфіналу. Матч проходив на чудовому зеленому полі. Незважаючи на те, що суперник забив першим, було видно, що у наших хлопців відкрилося друге дихання, і зусиллями Назара Волошина і Кирила Попова зрівняли рахунок і вийшли вперед, і в результаті, здобули красиву перемогу 5:2, заслуживши увагу преси і фахівців. Корейці самі говорили, що так вони ще не програвали.

З Олексієм Дроценком ми відразу домовилися про те, що туристів не веземо, тобто, всі 18 футболістів беруть участь в матчах, отримують достатньо ігрової практики і на собі відчувають рівень такого турніру. Було приємно, коли після гри до мене підійшов організатор турніру, привітав з виходом з групи і сказав, що не помилився з нашим запрошенням, взявши на себе всі витрати на наш переліт та перебування там. Також нас офіційно запросили на цей турнір наступного року.

У підсумку, ми вийшли з групи з 2-го місця, на одне очко нас випередив FC Seoul. Увечері нам повідомили, що у чвертьфіналі зустрічаємося з Академією місцевої Федерації футболу, іншими словами, збірною клубів Кореї, гра знову пройде в містечку за 100 км. і почнеться о 9.30 ранку, тобто, по суті, це був третій матч за добу.

Спочатку ми намагалися хлопців змусити пресингувати, але вже на 10-й хвилині я підказав Олексію Євгеновичу вже не підганяти їх, оскільки бачив, що у них вже просто не було сил. Потім ми дізналися, що всі наші корейські і японські суперники використовували 21-22 гравця, а у нас було всього 18. Плюс, ще в другому матчі випав Трикоз, який отримав травму, також пошкодження було у Демиденка, і вони до кінця турніру вже не грали. Ще один гравець пропускав гру через перебір жовтих карток, в результаті, залишилося 14 польових гравців. Але хлопці билися самовіддано. Наприклад, Хацкевича в чвертьфіналі двічі жорстко збивав суперник, він спочатку попросив заміну, але потім лікар заморозив ногу, він сказав, що залишиться на полі і на морально-вольових якостях дограв матч. Незважаючи на те, що ми програли 0:4, це була та гра, за яку не соромно. Повторюся, це був наш третій матч за добу, плюс переїзд 100 км. в одну сторону і 100 км. назад, а вранці знову 100 км. туди.

У підсумку, ми зайняли п'яте місце з 20-ти команд, а виграв турнір іспанський «Вільярреал», який у фіналі по пенальті виявився сильнішим за бразильський «Корінтіанс». Основний же час закінчився бойовою нічиєю 3:3.

Підводячи підсумки, можу сказати, що ігри такого рівня як раз і показують слабкі місця. Саме ця наша команда вимагала «капітального ремонту», ми взяли сім нових гравців, яких відразу подивилися на найвищому рівні. Якщо з них хоча б двоє залишаться, це буде добре. Ми думали, що у нас захисник, який біжить, а виявилося, що він це робить тільки в першості України, а на такому рівні - ні. Як порівняв Олексій Дроценко: суперник на мотоциклі, а наш гравець на велосипеді.

Ще звернув увагу, що опоненти дуже швидко знаходять слабку ланку і переносять туди гру, а ми не встигаємо за ними. Ми ж повинні прагнути грати в матчах і турнірах такого рівня, а то іноді виграємо по 9:0 або 10:0 і щасливі.

Ми провели перший тур першості Києва командою на рік молодшою, і хлопці побачили, що доведеться забути про перемоги з двозначним рахунком, тепер більш часті результати 1:1, 1:0, 2:1...  А боротьба така, що летіли іскри і трава з -під ніг. Систему, при якій наші команди грають зі старшими суперниками ввів ще Бишовець, щоб стимулювати хлопців, щоб вони стояли на землі, а не витали в хмарах і швидше додавали у грі. Вважаю, ми вибрали правильний напрямок, щоб продукт, який ми даємо в юнацьку, молодіжну і першу команди «Динамо» у вигляді футболістів, був якісним.

Copyright © FC Dynamo Kyiv

СПОНСОРИ І ПАРТНЕРИ