Динамо

друк

Сергій СИДОРЧУК: «Капітан – це як староста у класі»

Сергій Сидорчук пропустив більшу частину минулого сезону через серйозну травму. Оговтавшись від пошкодження, він трохи раніше вийшов із відпустки й зараз, разом із командою, активно готується до сезону в Австрії.

У великому інтерв'ю клубним медіа Сергій розповів про підписання нового контракту, комунікацію з уболівальниками, стадіони, підготовку до майбутнього сезону, статус капітана та багато іншого.

- Напередодні відльоту на збори ти продовжив контракт із київським «Динамо» на п'ять років. Розкажи, як проходило підписання?

- Хочеться подякувати, у першу чергу, тренерському штабу та президенту клубу. У мене ще залишалося два роки контракту, але вирішили не тягнути до останнього. Місяці три тому почалися розмови. Думаю, що це зіграло одну з ключових ролей, дало мені стимул відновлюватися. Значить, на тебе розраховують, ти потрібен команді, пропонують довгостроковий контракт... Спробую відплатити своїм ставленням, виправдати довіру до мене, не підвести людей.

- Узяв час на роздуми чи відразу сказав «так»?

- Як таких роздумів не було, просто була нестиковка в часі. Коли я був у Києві – Ігоря Михайловича не було. Я думав, що вдасться підписати контракт наприкінці травня, перед відпусткою, але викликали до збірної. Вийшло так, що не встигли підписати. Як тільки приїхав зі збірної, домовилися, що вийду з відпустки – відразу підпишемо. Так воно і сталося.

- Команда йшла у відпустку не в найкращому настрої. Зараз, коли минув певний час, почалася робота, настрій змінився?

- Не можна сказати, що йшли з поганим настроєм. Поганий був у осінній частині. А у весняній частині, я вважаю, був трамплін. Була дуже гарна гра збоку команди та ставлення, підтримка збоку вболівальників. Те ж саме стосується тренерського штабу. Не було жодних нарікань стосовно гри, ставлення. Я вважаю, що весняна частина минула на доволі хорошому рівні. Зрозуміло, що були свої мінуси, якщо згадувати фінал Кубка. Але загалом, я вважаю, що весняна частина залишила більше позитиву, ніж негативу.

- Чи пишуть, телефонують тобі вболівальники?

- Підтримка вболівальників завжди важлива. Ось навіть зараз дивишся чемпіонат світу, й не відчувається, що грають в іншій країні. Настільки важливе оточення, вболівальники, люди, які приходять на стадіон! Ультрас – окрема розмова взагалі. У нас із ними останнім часом доволі тісні контакти, є номери телефонів. Листуємося, вирішуємо спільні питання. Зараз у цьому плані комунікація доволі хороша.

- Кінець минулого сезону команда провела на стадіоні «Динамо», тому що НСК «Олімпійський» готувався до фіналу Ліги чемпіонів. Наскільки важливо грати на «Олімпійському»?

- У плані затишку та домашньої обстановки одноосібно, звичайно, стоїть стадіон «Динамо». Але в плані того, щоб проводити якісь європейські турніри – думаю, на ньому не дуже зручно, оскільки приходить багато людей. «Олімпійський» вміщує більшу кількість глядачів. Що стосується газону, так як це дуже важливо для футболістів, то і на стадіоні «Динамо», і на НСК «Олімпійський» він дуже хороший. Але стадіон «Динамо», повторюся, стоїть одноосібно.

- Зараз на зборах дуже багато молодих хлопців. Як капітан, чи відчуваєш відповідальність, що повинен допомогти їм адаптуватися в першій команді?

- Я не вважаю, що їм потрібна велика допомога в адаптації. Молоді хлопці стають хребтом команди. Їх ніхто не принижує на футбольному полі. Триває звичайний робочий процес. Точно так само, як було раніше. Просто раніше було менше молодих хлопців, їм було важче. Мождиво, в ті моменти їм потрібна була підтримка. Зараз, думаю, така підтримка не потрібна. Для них, на мою думку, зараз найголовніше – зарекомендувати себе. Потрібна підтримка не так від команди, як від головного тренера. Для них це буде значити набагато більше.

- Що входить в обов'язки капітана?

- Зараз я, як адміністратор команди. Мені як таких обов'язків не додалося, але займаюся всіма питаннями всередині команди. Наприклад, збір грошей на дні народження, на подарунок Олегу Гусєву, коли він ішов. Як староста у класі (сміється). Просто більше комунікації з тренерським штабом та з президентом клубу.

- На півроку, коли ти вилетів, твої обов'язки перейняв Віктор Циганков, з яким у вас пристойна різниця у віці. Як побудована комунікація між капітаном та віце-капітаном? Можливо, якась конкуренція навіть присутня?

- Ні, конкуренції жодної немає. Я не вважаю, що тут має бути якась конкуренція взагалі. Вітя мене нормально зустрів, коли я прийшов. Коли виходив на гру з «Шахтарем», він сказав: «Давай я віддам тобі пов'язку?». Я сказав, що не потрібно, тому що незабаром вийде Олег Гусєв, немає сенсу по два рази змінювати капітана. Комунікація у нас нормальна. У нас у команді зараз усі спілкуються між собою доволі тісно, ​​добре, є жарти.

- Чи не було такого, щоб Вітя у вас питав якоїсь поради, коли йому вперше вручили пов'язку?

- Такого не було, тому що я ще не настільки довго був капітаном, щоб давати якісь поради. Але в плані того, що стосувалося навколокомандних моментів, – я ж завжди був, різні виникали моменти. Я був присутній у команді, тільки не був на футбольному полі. І на зборах я був, бачив тренувальний процес.

Зараз капітан дуже сильно відрізняється від того, що було раніше. У радянські часи капітан команди – це а-ля батька, який міг ударити. Зараз такого немає. Зараз молодь, не лише футболісти, більш самостійна та відповідальна, тому їм такого не треба. Я вважаю, що капітан має бути містком між тренерським штабом, президентом, керівництвом та безпосередньо командою. Такий собі дипломат.

- Як проводжали Олега Гусєва? Ти сказав, що був подарунок.

- Коли Олександр Миколайович сказав, що Анатолійович буде йти – хотілося йому зробити приємне. Зібралися командою, довго не могли вирішити, який подарунок зробимо. Довго думали – і придумали. Думаю, для нього вдвічі приємніше було йти, перемігши. Ми виграли у «Шахтаря», у безпосереднього конкурента. Думаю, йому було приємно, й він, дасть Бог, запам'ятає це на все життя. А про подарунок він сам, якщо захоче, розповість.

- Можливо, хоча б натяк?

- У сфері футболу.

- Ти сам казав неодноразово, що вихід із відпустки особисто тобі дається важко. Як зараз?

- Так, мені ще важко. Просто у мене такий організм, що він довго запрягає. Чому я з відпустки раніше виходив – через те, що мені довго не можна відпочивати, розтрачуєш кондиції й потім важче набираєш форму. А набирати важко. Бігати, звикати до м'яча – монотонним здається все, і я ще трохи в такому ритмі. Але, дасть Бог, буде все гаразд.

- Чи сильно відчувається різниця зборів у Києві та в Австрії?

- У Києві я не дуже довго працював. Ті, хто був у збірній, тренувалися більше за своєю програмою. Можливо, два тренування разом провели. Але хлопці бігали. Зараз нам потрібно зробити ще одну роботу, яку вони робили, а ми ще ні.

Ми вже звикли, що збори – це збори, без дружин, без дітей. Ніхто не відволікає домашніми турботами, сконцентровані саме на роботі.

- Чому саме Австрія?

- Не знаю. Мені Австрія подобається, якщо тут збори проводити. Зараз ми перебуваємо на висоті, здається, 1200 метрів над рівнем моря. Набагато важче дихається, ніж у Києві. У готелі нас добре зустрічають постійно, тут і команд більше. Австрія та Німеччина поруч. Ми вже на цих стадіонах постійно граємо. Чому Австрія, а не Словенія, наприклад? Це, напевно, більше до керівництва питання. Мені чомусь здається, що тут більше спаринг-партнерів.

- Із «Динамо» пішло багато іноземців, але прийшов новий – бразилець Че Че. Що має зробити команда, щоб він не почувався чужим?

- Його прийняли доволі добре, він нормальний хлопець. Він сам шукає комунікацію, тому що йому важко й нудно. Він не такий уже дорослий, молоді хлопці грають із ним на приставці, на комп'ютері в ігри. Плюс жартуємо постійно, навчаємо словам. У нас Гармаш за це відповідає, навчив його «картопля фрі». Єдине – мовний бар'єр. Він три тижні в команді, але вже розуміє всі футбольні терміни.

- Гармаш у команді – головний освітянин?

- Ну так. Він – геній (сміється).

- Ти багато цікавих книг читаєш. Що зараз?

- Зараз читаю книгу Халеда Хоссейні «Той, що біжить за вітром» на документальній основі про війну в Афганістані. Останнім часом я читав автобіографії – Джеррарда, улюбленого футболіста, та інших. Але іноді хочеться детектив, трилер, роман почитати.

- Хто в команді відповідає за почуття гумору?

- Багато хлопців, які вміють жартувати. У Колі Морозюка гарне почуття гумору, у Гармаша своєрідне. Ден Бойко, Жора Бущан. Усі доволі веселі.

- Кого можна назвати наймоднішим? Кого можна підколоти?

- Власник бренду один він у нас поки (сміється).

- А кого не вистачає?

- Дуже багатьох людей, не хочеться нікого образити. Особисто мені не вистачає Ярмоленка, Хачеріді.

- Мораес пішов до «Шахтаря»...

- Це без коментарів.

- Із ким зараз у команді найбільше спілкуєшся?

- З Колею Морозюком, Денисом Гармашем, Денисом Бойко, Артемом Бєсєдіним, Микитою Бурдою, Жорою... Я можу всіх назвати, з усіма спілкуюся нормально. Просто з кимось більше, тому що інтереси можуть збігатися, сім'ями вже товаришуємо. У молоді, зрозуміло, що свої якісь інтереси. Збираємося на зборах у кімнаті людей по сім. Хтось грає в карти, футбол дивимося разом.

- А що робити під кінець зборів, коли ви вже два тижні разом? Один одному починаєте набридати?

- Не думаю. Ми зараз придбали м'яч для волейболу, організовуємо волейбольний турнір 10-го числа. Ми самі захотіли таке зробити, буде така розрядка. Зміна гри може теж впливати на поведінку футболістів, характер.

- Хто з команди якими видами спорту захоплюється, крім футболу?

- Зараз 80% – кіберспортсмени. У Warcraft грають, у Counter-Strike, і я теж іноді граю. У Warcraft переважно молодь грає.

- На зборах у «Динамо» буде багато контрольних матчів. Суперники всі різні, сильні й слабші. Як налаштовуєтеся на такі ігри?

- Такого, щоб готуватися до конкретної гри, точно немає на зборах. Просто є певний план тренувального процесу на два тижні. Немає значення, з ким ти будеш грати, усе одно всі дивляться на твою гру, як ти будеш діяти.

- Добре, давай тоді умовно повернемося на рік назад. У контрольних матчах тобі якісь конкретні завдання ставилися?

- Здається, це був шостий матч збору, грали зі «Спартою» (Прага) та виграли 3:0. Коли по 90 хвилин грали, тренери подивилися, як команда діяла в першому таймі, а в другому вже конкретно ставилося завдання.

- Не секрет, що вболівальники вимагають результату.

- Думаю, зараз уболівальники розуміють, що збори – це щось інше, ніж чемпіонат, Кубок України, тобто офіційні ігри. Тому їм не потрібно посипати голову попелом та сильно переживати. Але я знаю те, що нам тренерський штаб послаблення сам не дасть, якщо ми будемо погано грати в контрольних іграх. Тож у цьому плані має бути все гаразд.

Copyright © FC Dynamo Kyiv

СПОНСОРИ І ПАРТНЕРИ